Mom’s Column: Я люблю тебе, ГВ!

З 1 по 7 серпня триває Всесвітній Тиждень Грудного Годування (деталі тут) – і я там далі закидаю вас і лінками про користь, і своїми постами про мій власний досвід, і ще накатаю постик про годування після року, і як я до цього всього докотилась 🙂 

А розпочати цей “грудний” двіж у нас в блозі я хочу з – вже традиційно! – зізнання. Коротше, я, Дарина Петрів, ні разу не овуляха (ну, може, зовсім трохи), а в минулому навіть дуже прихильна до різних там чайлд-фрі течій; 31 річна жінка і майже 1,5 річна мама. Здорова егоїстка, і зовсім не схильна до віктимних моделей поведінок, і до інших там жертвоприношень в принципі. Я вам кажу: мені справді подобається годувати грудьми свою дитину.

Не “в принципі” (хоча це теж) – ну, і не завжди і всюди, – але я справді люблю цей процес. Може, це щось з моєю психікою? Може, це гормони? Може, це передозування пролактином? Не знаю – знаю тільки, що коли мене питають (ось уже півроку)  – “Чому ти досі годуєш?!” – я кожного разу хочу відповісти: “Бікоз ай лайк ит!”. Але, судячи зі всього, до такої відповіді мало хто готовий.

Люди якось не дуже готові змиритись з тим, що ти щось робиш, просто бо тобі це подобається. ГВ (дозвольте вживати тут цю затерту абревіатуру, хоч вона мені самій вже набридла) – це класно і легко, і навіть весело (о боже, що я несу; але це так!), просто не завжди. Спочатку мені здавалось, що я потрапила у фільм жахів. Потім я відчувала себе тупо молочною фермою з мріями про коньяк і без виходу. А потім – о диво! – я полюбила його. Я сподіваюсь, це не Стокгольмський Синдром?!

Коротше, мені класно годувати – найперше, це грандіозне відчуття незамінимості. Всіх нас можна замінити де завгодно, тільки не тут. Ти мама, ти особлива, цю штуку можеш своїй дитині дати тільки ти. Вав, круте відчуття; раджу спробуваи!

По-друге, компенсація. Коли я роблю щось ну дуже бедмамське – наприклад, залипаю в серіал, даю дитині холодний обідній суп на вечерю, п’ю вино, залишаю на цілий день з бабцею чи допускаю якусь болячку (ну типу, мама ж винувата у всіх болячках, так мені казали знаючі люди?)… потім я дістаю свою таємну зброю 🙂 і все, карти биті, дитина отримує свою дозу материнського тепла, уваги, турботи (і їжі?!) і всі задоволені. Такий собі ізі вей попіклуватись про маля, навіть коли тобі не дуже ОК, і настрою на забавки-ігри-розваги ти не маєш.

По-третє, ну я реально пакую за трьох, і більше 55 кг не важу, та й то 55 – то вже верхня крайня межа. Це клас, тру! Обмін речовин на пролактині палить напалмом, от і чудово. 

По-четверте – агаааа, дитяче здоров’я! Ви вже встигли запідозрити, що я таки “яжмать” класична типова рафінована? Ну да ладно – я згадую про дитину аж “по-четверте”. Тому не бійтеся – вас ніхто не агітує ставати “рабами своїх дітей” (як називав  менене один державний педіатр). Я за щасливе життя – і за щасливе материнство, і про те, що ГВ має приносити задоволення і користь всім, а не тільки користь дитині крізь кров і сльози мамів 🙂 Так  от – дитина! (Зараз буде нудне речення, я його вкрала десь на сайті з рекомендаціями ВООЗ)  Мамине молоко після року забезпечує 43% потреби в білку, 36% потреби в кальції, 75% вітаміну А, 94% вітаміну B 12 і 60% вітаміну C. Та ще купа всього різного! А ще у вашої дитини буде менше проблем з карієсом, шлунком та нервовою системою. А всі ці історії “а один хлопчик з очима Ісуса був здоровий і мама годувала його сумішами, а інший хлопчик в одних трусиках годувався до десяти років і хворів все життя” – залиште для груп Людоньки, порадьте чи інших точок концентрації експертів та власників “одних знайомих”. “Одні знайомі” VS Всесвітня Організація Охорони Здоров’я, and the winner iiiiiisssss… Ну ви зрозуміли.

Так от, вище я пояснила, чому саме я люблю ГВ. І саме тому в останню чергу я згадала про користь для дитини – ну бо користь очевидна, і все навколо користі і крутиться, і там є ще купа і купа капітаноочевидностей; але в цьому пості я розповідаю тільки про те, чому Я люблю ГОДУВАТИ грудьми.

Про це мало говорять – жінки, які просікли цю тему, воліють виїжджати на простому “корисно” чи “та ніяк не можу відлучити” (хехе). Це ж приватна справа – але, як виявляється, до цього є діло всім.

“То ти досі годуєш? Та візьми просто на кілька днів віддай малу мамі – поїдь там кудись, і все таке. Вона і спати буде цілу ніч. Скільки ще збираєшся? Та там у тому молоці вже й користі нема…”

Тобі всі намагаються якось підказати, як вам уже нарешті “зав’язати” – ніби ти потрапила в пастку, і не можеш ніяк  з неї вилізти. І ти ні з ким не сперечаєшся, тільки з розуміючою усмішкою слухаєш. Бо правда досить несподвана. Правда така, що тобі годувати дитину ем ну як вам сказати подобається. Як?! Подобається? Ці жахливі ночі! А груди болять? Та й взагалі, як таке може подобатись?

Я сама колись ставила собі ті самі питання, і нічого не розуміла; а тепер, маючи півтора року плюс-мінус успішного грудного вигодовування,  ще раз це повторю. Так, мені реально просто це подобається. Мені не боляче. Безсонні ночі навряд чи зникнуть із завершенням ГВ (безсонні ночі бувають у всіх малих дітей). Та й навіть якщо дитина краще спатиме без ГВ і я краще висипатимусь – я готова пожертвувати ще кількома місяцями повноцінного сну. Ну як повноцінного – діти все одно, швидше за все, не будуть спати як солдати, від 9 до 7, ліг і заснув, і ти собі займайся чим хочеш. Тобі все одно доведеться довго і нудно вкладати середню дитину, і вночі вона буде пісяти-боятись-пити-просто так собі хникати, так що зі згортанням ГВ, навряд чи ти знову відразу станеш повністю нормальною людиною (ггг). Я вже пожертувала півтора року сну, і дев’ять місяців ще перед тим. І всі мами – і на штучному вигодовуванні теж – втомлюються і віддають свій час. Тож ГВ -лише невеликий елемент “маминої роботи”; тож з його зникненням навряд чи все стане, як до вагітності 🙂

І ще такий момент 🙂  До речі, дуже корисно для гендерного самоусвідомлення – нарешті перестаєш ставитись до своїх грудей як виключно до ерогенної зони чи фетишу чоловіків. Крізь призму маскультури, реклами та взагалі, тотальної маркетологічно-історичної гендерної нерівності, ти нарешті ясно розумієш просту, як дрова, істину: груди потрібні для дуже важливої справи. Ти годуєш ними своє потомство. Тільки ти – бо ти жінка, це твоя перевага.

Твої груди – не забавка, і не предмет інтиму, а серйозний важливий орган, який природа створила саме для того, аби наступне покоління росло ситим, здоровим і щасливим. Прикинь? І всі оці ваші декольте-пушапи-  це все якісь хлоп’ячі розваги, які ми, жінки, підтримуємо лише з ввічливості 🙂 або безвиході, чи що.

Не-не, я не овуляшка, і не “яжмать”, клянусь – я не збираюсь у прямому і переносному сенсі валити грудьми на амбразуру. Неа. Я завжди віддам перевагу погодувати Віку десь у кімнаті матері і дитини, чи на безлюдній лавці. Я можу і просто погодувати, де завгодно, я вважаю це правильним і природним. Я просто не готова воювати – ні словами, ні поглядами, ні нервами, – у такому беззахисному, особливому становищі. Я просто люблю цей процес, що мені байдуже, коли хтось мене не розуміє.

І так – ГВ це як похід в гори 🙂 Боже ти мій, і хочеться ж мерзнути, обдирати коліна, таскати на спині важеленні рюкзаки?! Прикиньте, комусь таки хочеться. І хтось таки це любить 🙂 Тому, що труднощі ще не означають, що справа пропаща. Іноді можна робити улюблену і важливу справу ПОПРИ труднощі 🙂 Це не робить її ціннішою. Але ви її робите -і це головне.

Я дуже щаслива, що в моєму житті був (і ще трохи є) такий досвід. Я не планую годувати дитину якось неймовірно довго, але і насильно забирати у своєї дитини цю штуку (яку їй можу дати лише я) – теж не буду. І хай до цього буде діло лише доброзичливцям 🙂 Недарма на християнський іконах така популярна тема годуючої Мадонни. У цьому є щось справді сильне, потужне і вічне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 thought on “Mom’s Column: Я люблю тебе, ГВ!

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!

Scroll Up