Mom’s Column: Про “сидіння” в декреті

53Нещодавно я  залишила свою Віку з рідними на цілий день. Про всяк випадок – попереджаю, це пост не про муки совісті, у рідкісні мамочні “вихідні” я почуваюсь, як… у вихідні, тобто, насолоджуюсь кожною хвилиною, і всім мамочкам так раджу робити : ) 

А пост ось про що. Прийшовши ввечері додому, я виявила трьох тотально виснажених “няньок” (маму, тата і братовУ), рівномірним шаром вкриті іграшками вітальню, спальню і коридор, кілька замочених у ванні одежинок і красиво обрамлений дитячими кашками годувальний столик. Виявилось, що цілий день “просидіти” з дитиною навіть трьом, виспаним вночі (!) людям – зовсім нелегко, при цьому, їм не довелося купати дитину  і – головний челлендж – вкладати спати. А ще – думати, в що одягнути (і все одно, вічно сумніватися, яка саме пекальна мука їх насправді її підстерігає: від переохолодження чи від перегріву?!). І плюс під час прогулянки купити необхідне, не забути випрати речі і навіть попрасувати їх (вірите? я таке роблю, просто тому, що люблю прасувати : ).

Одним словом, цей день виявив для мене дві корисні штуки: першу, що в мене дуже класні рідні (і я можу хоча б один день на місяць займатися своїми справами), і другу. Що я – мама-молодець. Може, і негарно саму себе хвалити, але – чесно – за  рік мого мамівства мені ніхто ніколи не сказав про це просто так. Мене, звісно, підтримували, допомагали, і інколи після “особливо гарячих нічок” вранці на пару годин забирали малу (знаю – не всім мамочкам так щастить). Але чесно – мені було б значно краще, якби я знала, що всі оці щоденні  таски і квести – це не зовсім само собою і не зовсім просто так.

А їх, цих мамосправ, завжди безкінечний список, ще й з вічно зсунутими дедлайнами. За годинку-дві денного сну дитини  – розвісити попрані речі, попилососити, помити ванну, витерти пилюку, поскладати всі речі на місця, закинути в пароварку м’ясо чи овочі (бо ж після сну дитина буде голодна, як вовк, і чекати навіть двадцять хвилин, поки я приготую їй обід, не захоче).

Після сну і обіду – одноосібно (це мала б робити як мінімум команда з трьох осіб!) зібрати на прогулянку (особливо це “весело” в холодну пору року)  – поки з тебе валить сто сім потім, втримувати бушуючу дитину, одягати в комбінезони і шапки, пакувати у візок, при цьому стримуючи бажання верещати: “Та тихо вже нарешті!!!”, лише доброзичливо задурюючи: “Ой, а що це в нас таке, айляля, а зараз ми вийдемо на двір і побачимо песика!”.

Під час прогулянки – затягнути важенний візок у магазин чи аптеку, проорати колесами свіжий сніг чи весняне болото, відморозити задницю чи заживо підсмажитись на сонці. І ще й отримати задоволення – бо ж загалом гуляти з дитиною справді класно. Я вже мовчу про те, що дитинці потрібно міняти памперси кілька разів на день, годувати грудьми (це рахується за перепочинок), їсти щось самій, і себе теж хоча б вранці приводити в порядок (і бажано не забувати про крем навколо очей чи маску для волосся).

А в час, коли дитина не спить, не їсть і не гуляє – з нею треба “бавитись“, і хоча це звучить так просто і цікаво (і багато хто навіть любить гратися з малюками – ясно, якщо це не їх власні діти): але на ділі це щотрихвилини щось розказувати, якось веселити, давати іншу іграшку, нести в іншу кімнату і так далі. Одним словом, безкінечна концентрація уваги – а це справді виснажливо.

Ще й  вночі – це в кращому разі прокидатися 2-3 рази і мирно годувати малечу, а в гіршому – кожну годину зриватися від плачів, давати водичку, груди, мазь від зубів, краплі від животика (а раптом??), кров дракона і перо з задниці полярної сови, спати біля чудом заснулого малюка в позі вмираючого в муках тушканчика, або крізь сон колишучи ліжечко (і так всю ніч!).

Одним словом, “сидіти в декреті” – це трошки більше, ніж повністю, “не сидіти ні хвилинки”. І всі мами маленьких дітей – молодці, і їм треба про це казати, як мінімум, вранці і ввечері.

І все те, що кожного дня роблять мами (навіть якщо не встигають і половини запланованого, і не завжди мають силу на ласкаві інтонації)  – це маленькі, але щоденні, подвиги, які за час декрету накопичуються, і тягнуть як мінімум на один пам’ятник з бронзи десь на центральній площі міста-мільйонника 🙂 Насправді, на всіх мамів не вистачить ні міст, ні бронзи. Ні навіть кількох годин з журналом за закритими на ключ дверима 🙂 Просто не треба цього: “ти знала, на що йшла” і “так всі жінки роблять“; це все ясно. І кожна мама любить свою малечу і свій декрет, і привчається робити все швидко і класно, і звикає до всього, і навіть вміє отримувати масу задоволення. Тим не менше – якщо маєте у своєму оточенні якусь начебто веселеньку і позитивненьку мамочку в декреті – скажіть їй хоча б разок: “Мамасіта! Ти – молодець! І в тебе круто виходить!”.

Думаю, їй буде дуже приємно – бо іноді в цій декретній суєті, крутячись як білка в колесі, і рішуче ні чорта не встигаючи, середня мама думає, що вона якийсь лузер. Сидить собі вдома, гуляє, цілими днями забавками грається… Нічого серйозного, ніяких мітінгів, бріфів, клієнтів, дедлайнів і вимотуючих офісних темпів – і якогось милого так стомлюється! І премії з овертаймами за це не видаються, і статусів у мамівства також немає  – хоча насправді вже після пологів ти стаєш з джуніора- мідлом, після року дитини – сініором, а після трьох – архітектом, а далі невидані кар’єрні висоти, які – на жаль – у світі мам ніяк не називаються 🙂

Тримайтеся, мамочки, легко вам “відсидітися!” 🙂

20 thoughts on “Mom’s Column: Про “сидіння” в декреті

  1. Прямо в яблучко!.. Дала прочитати чоловіку і попросила і мене похвалити. Ви молодець. А ще більша молодець,що все це написали.

  2. Ви праві-всі матері Супергероїні! Ще якщо у вас є першокласник крім маленької дитинки… Повірте-це вдвічі важче,провірено мною. Дякую за таку сповідь,це наболіло усім матерям.

  3. Класна стаття, не те слово, суперська! Дякую за те що написали і що українською! Так гарно! Залишається лише вкотре дякувати своїм мамам, бо тоді ні одноразових підгузників, ні пральних машин чи посудомийок..а бабцям..а прабабцям. Довічний респект жіноцтву!!

  4. Як же круто написано. Це прямо думки вслух.

  5. Маючи потрійний досвід материнства, я зробила для себе 2 висновки:
    1. Не варто чекати , поки нас похвалять за наш героїзм , а варто навчитися просити про допомогу якнайчастіше- якщо не завжди, то хоч іноді близькі погодяться допомогти
    2.Не варто намагатися бути “супермамою” -це дуже самонадіяно думати, що без наших “подвигів” дитина не виросте . Виросте, і не гірше, а навіть краще, не задушена материнською гіперопікою і тривогами. Але це я зараз така розумна, з першою і , частково , з другою дитиною я теж страждала перфекціонізмом. Добре, що чоловік мене пригальмовував у моїй “самовідданості”:)) “Спокійна мама – спокійна дитина”,- повторював він мені. Так що дівчатка, працюємо над своїм емоційним станом, і заміняємо перфекцзм на здоровий пофігізм:)). Допомагає- перевірено .

  6. Реалії, які розумієм лише ми – мами 🙂

  7. Дуже круто написано. І дійсно,я навіть раніше не задумувалась,що таки молодець. Маючи трьох діток (підліток,другокласниця і однорічна пустунка)-часто картала себе за те,що чогось не встигаю, а може і діткам приділяю не достатньої уваги. І чоловікові. А тепер зрозуміла, що я супер-пупер. Бо попри всі щоденні справи і метушню встигаю будувати свій бізнес on-line і до сімейного бюджету від цього поступає чимала сума. Дякую за класну статтю. Полюбила себе ))

  8. Ви – молодчинка 🙂
    Я зараз на 7 місяці, думаю про це все, і, власне, саме такі пости дуже надихають 🙂

  9. Весело і невимушено написано про справді буденні, рутинні мамські справи, які більшість мам вважає “необхідними”, а оточення – ” ну справді, від чого ти втомилася?ти ж весь день вдома з дитиною!” Пропрацювавши три роки в центрі раннього розвитку викладачем для діток від 1,4 до 6 років я так виснажилась, що звільнилась, бо інакше на мою дитину у мене не вистачить ні сил, ні терпіння, ні любові. І ваша стаття, Дарино, і мій досвід роботи з дітьми навчили мене, що справи потрібно делегувати, щоб не дійти до ручки крайнього емоційного виснаження. А супер-мамами ми завжди є і будемо, навіть коли невиспані, вдома розгардіяш, а в холодильнику миш повісилась)))))

  10. Дуже класна стаття!!! Долає впевненості на цілий день!!

  11. супер!!! мамасіта(ото класний і вичерпний новотвір))))) 4-х дітей повністю підтримую !!!

  12. оце точно” заміняємо перфекцизм на здоровий пофігізм”!!!

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!

Scroll Up