Mom’s Column: Навіщо виходити з декрету раніше?

Коротше, дорогі мами-дівчата-жіночки, маю для вас дві новини, гарну і погану. Гарна – я спробувала вийти на роботу майже “на екваторі” декрету (тобто, малій виповнилось рік і сім місяців), і це зробило моє життя кращим (чого і вам всім бажаю). І погана – не все так просто (про це поговоримо в кінці статті).

Відразу ж скажу: це все – тільки мій досвід, і в принципі, все індивідуально. Просто ділюся спостереженнями 🙂 

Почнемо з хорошого. Пишу цей пост символічно сьогодні – якраз минуло трохи більше місяця мого виходу з декрету,  і я отримала свою “першу” зарплатню. Можу сказати – фантастичне відчуття (і вже трохи призабуте), і справа зовсім не у сумі (вона невелика, зважаючи на обставини). Справа в тому, що я вже не просто мама, а копірайтер, креативщик, офісний планктон, жіночка на каблах, може, навіть, випивачка всього офісного кулера, порушниця ПДР і “та така чорненька з 11 кімнати” – коротше, хто завгодно, але хтось ІЩЕ, крім мами.  Звісно, випивати кулери і підрізати на дорогах можна і в декреті, але там ти все одно найперше МАМА.

З виходом на роботу, я, звісно, мамою бути не перестала (а навіть стала ще кращою, чорт візьми), але у моєму житті зявився простір, де моє “мамство” – лише десь на розмитому фоні. З’явилися кілька годин, де в мене голова зайнята роликами, проектами і аніматіками, на обіді я справді ЇМ (а не варю їжу комусь), колег не цікавить, скільки у Віки вже зубів і де ми взяли цей комбінезон :). І де бос – у разі чого – лише спокійно попросить бути зібранішою-пунктуальнішою-уважнішою, а не гірко плакатиме і кричатиме, поки ти в істериці намагтимешся з’ясувати, що саме не так, і де ти – йолки-палки – провинилась 🙂

Коротше, простір, у якому ти видихаєш, і на якісь кілька годин стаєш просто людиною, а не Всім (яка це відповідальність! ви колись думали про це?), і просто робиш свою роботу (а не робиш Все – це ж якою треба бути сильною?). Звичайно, і на роботі я можу розповісти парочку приколів про свою дитину чи пожалітись, що не виспалась, але це – теми №2. Офіційно найважливішим у цьому шматочку життя є щось інше, окрім твого мамства, і це дуже круто перезавантажує.

Одним словом – що я хочу сказати. Мамульки! Ми, звісно, не у Європі чи США, з їх тримісячними декретами – і суперрозвинутою системою підтримки мам-працівників, і нам з нашими декретами і виходами з них доводиться сутужно, АЛЕ. Не бійтеся виходити на роботу, і зовсім не обов’язково іти в офіс – можна фотографувати, в’язати, писати статті, фрілансити як душа забажає. І головне – не слухати “порадників”, які починають мотати жили своїми “а як же дитина”.

Нічого з дитиною не станеться. І ви вийдете з декрету не тому, що збираєтесь будувати шалену кар’єру, а дитина хай перебивається бабусями чи нянями. Ні! Ви вийдете на роботу (/знайдете собі заняття), щоб стати… кращими мамами! Правду кажу! Кращими – врівноваженішими – спокійнішими і щасливішими. Не варто боятись цього виходу, потерпати за дитину і остерігатись “нерозуміючих поглядів” інших. Ви чудова мама, незважаючи ні на що, і тільки вам одній вирішувати, що і як робити.

Я нікого не закликаю і не агітую раніше іти з декрету – ні! Якщо вам добре і затишно у своєму, круто! Я тільки хочу підтримати мам, які якраз в умовах “фул-тайм мам” почуваються некомфортно, і одним оком поглядають десь у сторону офісу чи робочого місця, але не наважуються.

Бо як же так?!  Дали тобі три роки спокою – чого ти ще хочеш? Бабусі наші он в три місяці після пологів вже мусили бігти на роботу! Всіх грошей не заробиш! Дитині потрібна мама! Навіть не думай! Та він без тебе ридатиме! Ти що, про себе тільки думаєш?! Та це ж всього три роки – сиди і не рипайся.

Гайз! Ви серйозно – “всього лише три роки”?! Та це вічність!!! Три роки – це величезний термін, який випотрошить вас як фахівця, спеціаліста чи й просто амбітну людину. Після трьох років вам буде страшно, і не захочеться взагалі вже нічого, три роки – це потім все починати спочатку, і отримати гігантський стрес, заново пірнаючи у “дорослий” світ. Якщо у вас є можливість, зробіть із цим щось якнайраніше – ну нехай до року й справді це трохи важко, бо дитина ще дуже маленька, але далі – це цілком нормально. І ніхто вам не повинен радити, чому і як це треба робити. Орієнтуйтеся суто на власні відчуття.

Коротше – так, мами, якщо ми самі про себе не подумаємо, ніхто не подумає. І якщо ви мрієте про трохи активніше життя – то чого ж оглядатись на інших? Зі свого – поки що невеличкого досвіду – скажу таке: мені мій вихід на роботу приніс величезне полегшення. Навіть не в матеріальному плані. А в тому, що я знову заволоділа шматочком свого власного, приватного світу, в якому головна я (а не моя дитина). Звучить жахливо? Можливо, для когось. Але я завжди за те, щоб жити щасливо – і навіть взявши на себе таку велику відповідальність, як материнство.

Я свідомо не хочу будувати все своє життя тільки навколо Вікіного – бо вона дуже скоро захоче мати свій окремий світ. А якщо я не матиму свого, то постійно “ламатимусь” понаднормово у її. Хто не знає таких прикладів – коли діти, вже дорослі, ніяк  не можуть спекатись батьків, бо ті не мають свого життя.

Мами мусять бути щасливими. Робота – ну звісно, якщо вона вам цікава і приємна – важлива складова нашого щастя. Не бійтеся дозволити собі цю складову, бо навіть якщо ви у першу чергу мама, а лише в наступну – людина, одне одному насправді зовсім не заважає. Це ілюзя, міф, базовані на страхах і на образі “ідеальної мами” – яка має “всю себе” віддавати тим, хто натомість такого зробити не може (і слава богу). Нема такого! Нема ідеальних мам.

Ви нікому нічого не повинні – і навіть працюючи, ви все одно будете турбуватись, піклуватись, любити свою малечу. Яка підросте, і ще буде вам вдячна, за гарний приклад того, як жити і будувати своє щасливе життя. Як там кажуть – не виховуйте своїх дітей, виховуйте себе, бо діти все одно будуть, як ви.

Це все була “добра” складова раннього виходу на роботу. А тепер – до “поганого”.

А саме – до організації того самого виходу. Ось тут доведеться несолодко (і через це більшісь мам опускають руки і далі сидять в чотирьох стінах, навіть якщо їм це не подобається). Відразу кажу – мені пощастило. Мені вдалося домовитись зі своїм керівництвом про неповну робочу ставку (менше половини), і моя мама в мій робочий час погодилась у цей час залишатися з Вікою (погодилась – це раз, і їй так вийшло з її графіком – це два).

Не знаю, як буде далі – можливо, мамі доведеться змінити свій графік (вона теж ще працює), але я тоді – тепер вже точно – шукатиму няню. І якщо мені доведеться віддавати няні половину зарплатні – та ок, навіть якщо всю! – я це зроблю. Я звісно, буду переживати, та й я зараз переживаю – все ж бабуся, це не я, і у нас на деякі речі щодо Віки теж відрізняються погляди, але ж – врешті-решт! – я теж не працюю цілими днями від 9 до 9. Я вийшла на половину ставки, і купу часу можу присвятити дитині – і чесно, бачу по собі, цей час у мене став набагато якіснішим.

Я встигаю скучити за нею, мені хочеться гратися з нею, щось розповідати, показувати, я не втомлююся емоційно і психологічно, бо недарма ж кажуть, що найкращий відпочинок – це зміна діяльності.

Другий момент – це сон. Я досить погано сплю через Віку, у нас період задніх зубів, і часто мені доводиться іти на роботу після 2-3 годин сну. Це – важко, кажу зразу, і тому я б не змогла вийти на роботу ще раніше, до півтора року у нас нічний сон був взагалі пекельним. Мене рятує кава і ритм робочого життя, а  зате ввечері після робочого дня, я засинаю як те ангелятко, одночасно з дитною, і ніякі фейсбуки з фільмами не зможуть відтягнути моє засинання до півночі 🙂

Думаю, це корисно, бо психологічно важко засипати відразу після вкладання дітей: хочеться і поспілкуватись, і посерфити в неті, і поробити щось несуттєве (а потім – привіт, недосип і пекельний ранок).

Ну і третій ризикований момент – в мене вдома стало значно брудніше, і ванну я не мию тепер щодня, і прасую куди рідше, і регулярне вологе прибирання вже тепер не викликає у мене захвату. Це так. Але у порівннянні з тим, що я сама стала врівноваженіша і щасливіша, це сумнівний мінус – а радше, навпаки плюс. Я перестала домахуватись до всіх за кожну крихту, і тепер швирнути кроси в кладовку і помити колись при нагоді (а  не вже негайно!) – норма 🙂 Можу навіть сказати, що чоловіка це влаштовує більше, ніж мій маніакальний підхід до прибирання у часи мого фул-тайм мамства 🙂

Так що, дівчата – якщо у вас є можливість вийти на роботу раніше, в ідеалі не на повну зайнятість (думаю, в більшості випадів з нормальними роботодавцями про таке можна домовитись?) – або зайнятися якоюсь діяльністю додатково – РОБІТЬ ЦЕ. І не бійтеся “трамвувати психіку” своєї дитини – ви куди більше замучите її (і себе) своєю вічною присутністю з величезним зарядом емоційної втоми 🙂


І ще таке скажу на завершення: це моя думка станом на листопад 2017 🙂  Цілком можливо, я кардинально зміню свою точку зору в майбутньому – тому, що ВЖЕ змінила її. Після виходу в декрет я – навпаки – вважала, що всі ці три роки треба відбути з дитиною “від дзвінка до дзвінка”. І що залишати її навіть на день з кимось – неприпустимо, і що мами, які виходять на роботу заради себе (а не з примусу) – егоїстки, і що мама має жертвувати всім заради дітей… Так от,  на практиці все виявилось по-іншому 🙂 Якщо маєте що заперечити – чи й просто додати – пишіть в коментарях! Дуже цікаво 🙂 

 

 

 

4 thoughts on “Mom’s Column: Навіщо виходити з декрету раніше?

  1. Дуже гарна стаття, підтримую! Я теж збираюсь після того як дитині виповниться рік, шукати роботу, зараз вже няню шукаю, то коли знайома дізналась почала критикувати, типу “ой як ти можеш” , але я навпаки вважаю що правильно роблю, щаслива мама а значить щаслива дитина і чоловік☺

  2. Гарна стаття, дякую! Все правда, особливо про СОН! Я змогла вийти тільки коли мала стала більш-менш спати (майже в 2 роки), до цього вдень я була просто непрацездатна! І спала при першій нагоді.
    Можна тільки ще додати до “мінусів” – тепер ніякого особистого життя. Тобто ні спортзалу, ні подруг, ні культурного життя. Бо коли зрідка з’являється вільний час, його нагальніше витратити на *важливі справи – поліклініка, перукарня ітп

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!

Scroll Up