Сага про грудне вигодовування: ПОЧАТОК. До чого треба бути готовим?

Лонгрід про грудне вигодовування, частина 1: Як я собі все уявляла ДО … Читати пост >>>Сага про грудне вигодовування: ПОЧАТОК. До чого треба бути готовим?

Лонгрід про грудне вигодовування з трьох частин

Частина 1: До чого треба бути готовим

…хотілося б, щоб стала надихаючою…


Як я вже не раз казала – материнство наблизило мене впритул до більшості граней грубої фізіології. Я ніколи не мріяла стати лікарем, мені зроду не було цікаво, “що в людей всередині”, і ставало зле від вигляду крові чи детальних описів травм. Але ти не можеш бути мамою – і не знати, як функціонує людський організм у всіх його проявах. Я думала, що на фізичному колапсі вагітності і  кривавому м’ясі пологів все закінчиться, а далі найгірше, що мене чекає – це памперси і соплі.

Чому мені ніхто не сказав, що годування грудьми – це не Мадонна з немовлям, а мозолі на ліктях, вивих хребців,  криваві рани на ареолах (ааа!) і синці на грудях?! Одним словом, діти – це привіт, реальне життя. А всі ці проблеми білих людей “який серіальчик втикнути” чи “в яке місто катнутись на Різдво” ніколи вже не хвилюватимуть мене, як раніше. Але знаєте, що найприкольніше? Вся ця жесть робить нас, жінок, круто прокачаними і апгрейднутими (про що чоловікам навіть після армії не снилось), і раз воно все нас не вбило – значить, зробило сильнішими.

Я навчилася не здаватися – навіть якщо  нічого не виходить. Навчилась, що останнє важливе слово – за мною. І що є питання, в яких основна відповідальність (і основне право приймати рішення) – таки на мені.

Я була налаштована рішуче з самого початку – якщо вже народжувати дитину, то годувати грудьми. Мене не лякала “відсутність молока” (воно виробляється гормоном пролактином і “поставляється” гормоном окситоцином – а трабли з цими гормонами бувають лише у 2% жінок. Якщо з гормонами щось не так, ви про це знаєте все своє життя). Мене не лякала втрата форм – скажу, забігаючи наперед, що якраз форми майже не погіршились (звичайно, форми грудей в 20 і в 30 років трохи різні, але при чому тут грудне вигодовування?). Та навіть якщо б груди стали обвислими – це те саме, що боятись зіпсувати форму п’яток через ходьбу і ніколи не ходити. Маячня.

Груди “задумані” для вигодовування – от і прекрасно, чому б цим не скористатися. Крім того, це дійсно дуже зручно – в будь-який час і в будь-якому місці ти годуєш собі малюка теплим і стерильним молком, паралельно заспокоюєш і зігріваєш, а якщо при цьому ще й не шокуєш публіку виглядом голих грудей, а ввічливо прикриваєш це все діло якимсь шарфом чи пелюшкою, то взагалі. Величезне полегшення для мами однозначно – ніяких пляшечок, стерилізаторів, термосів, півгодиннних голодних криків, тощо.

Єдиний нюанс – годувати грудьми треба вчитися. Це як водіння авто: коли ти ніколи не їздив, це здається простішим простого; далі ти вперше сідаєш за кермо, машина тебе не слухає, руки дерев’яні, ноги невпевнені – і ти думаєш: “Та ну, це не для мене”. Далі ти вчишся – з тебе сходить сім потів, ти нервуєшся і боїшся, не все виходить відразу, і ти сто разів готовий кинути авто і викликати таксі. Але коли ти вже нарешті НАВЧИВСЯ – алилуя! Тебе з твоєї рідненької тачки в громадський транспорт пряником не заманиш. Так само і ГВ – поки не приловчишся, не переболиш, не навчишся, не пристосуєшся, зрозумієш всі нюанси (це від місяця до трьох) – доти й не “поїдеш”. А далі вже – еге-гей, як все класно, вперед!

Так от – головне не здаватися на етапі “приловчишся”. Бо не знаю, як кому, а в перший місяць після пологів мені здалося, що порівняно з ГВ багатогодинні потуги і навть епізіотомія – це такоє, було і загуло. А дитину треба було годувати щодвігодини, без жодних перерв, незалежно від мого самопочуття і від часу доби. Добре пам’ятаю той холодний вечір з дощем і снігом, коли ми повернулись з пологового, і поки всі бавились з малою у вітальні, я плакала у ванній з молоковідсмоктувачем і метеликами-накладками в руках.

Грудне вигодовувння – це не легко, і не автоматично (а якщо комусь пощастило,  і все відбулось само собою просто – це ще не означає, що так має бути у всіх жінок). Перестаньте чекати дива – все у ваших руках (в прямому і переносному значення 🙂 

Все буде добре! Щасливого материнства 🙂

Продовження – у частині №2 і частині №3

2 Replies to “Сага про грудне вигодовування: ПОЧАТОК. До чого треба бути готовим?”

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!