Поїзд Київ-Перемишль: #миприйшлинаснечекали… чи чекали?)


Сонячний Зайчик: блог про будні і свята однієї мами 🙂
Заходьте в гості на Фейсбуці: https://www.facebook.com/sunnybunnysblog/
і на інстаграм  https://www.instagram.com/sunnybunnysblog/

Processed with VSCO with c1 presetПишу цей пост з надією в очах (а ще в руках і ногах,  для мам тодлерів це теж важливо!): може, якщо кожна мама не полінується розповісти про “кідсфрендлі” середовище у місті, в транспорті, і за містом теж… Ситуація покращуватиметься і покращуватиметься!
Бо мама – це теж людина, якій треба і манікюр, і шопінг, і навіть (уявіть собі!) кіно з театром; а діти – як би цього не хотілося – “обладнані” або візками, або памперсами, або купою ще чогось не дуже дорослого, малогабаритного та акуратного.

Сьогодні мова піде про страх божий всіх мам, ПОЇЗДИ.  А саме –  про потяг №705/706 Інтерсіті + Київ- Львів-Перемишль. Відразу уточню, що ми їхали зі Львова (і назад), що там у дорозі з Києва – не знаю; може, є якісь нюанси.

 Про свої емоції я вже бурхливо розповідала ось тут. А тепер давайте пройдемося по фактах.

Що найперше цікавить середню маму в потягу?

1) Як там справи з візком
2) Що буде “в разі чого” (я про памперси)
Ну і кілька не таких суттєвих, але важливих моментів:
  • чи можна буде на ходу придбати воду-їжу для дитини (ситуації бувають різні)?
  • чи дитина в принципі, виживе, пробігшись разок по проходу? (це чорний гумор… але в кожному жарті, як відомо, лише частка жарту)
  • чи продумані сидіння, місця для багажу, чи буде чим відволікти дитину, чи є там якісь ігрові зони (вже чую сміх на фоні, як в телесеріалах, ну але раптом?)
  • і взагалі: туалети, ширина коридорів, можливість “вирватись” на зовні, безпека вікон, захист від сонця, і так далі?
Потяг чудовий тим, що ти можеш перетнути митницю як біла людина – без годинних черг (автомобільних і людських), та зайвих стресів. Митники (і українські, і польські) працюють прямо на ходу, тому, якщо хочете швиденько перетнути кордон – це прекрасний варіант. Поїзд відправляється щодня: о 6:45 з Києва і о 12:18 зі Львова, прибуває в Перемишль о 13:25, квитки можна купити, в принципі, без проблем в міжнародних касах вокзалів. Ціна 1 класу – 574 грн (з Києва) і 235 грн (зі Львова), і 2 класу – відповідно, 406 грн і 172грн.
В принципі, він завжди їздить вчасно і без затримок, хоча буває всяке, можуть затримати на годину (таке було в понеділок, 13 червня), але це, швидше, форсмажор.Processed with VSCO with c1 preset
Так от, порівняно зі звичайними потягами, мінус Інтерсіті + – відсутність тих самих купе, в якому можна зачинитися з дитиною, і не потерпати, що діти кудись побіжать, когось доведуть, десь застрягнуть і так далі. Але все решту (окрім окремих сидінь і загальних вагонів) – краще. Вже хоча б тому, що потяг новий (і відповідно, автоматично чистіший); туалети теж мікроскопічні, але продуманіші (і не такі потворні по своїй суті).

Давайте по пунктах:

Візок – ви самі не затягнете, бо вагон класично завищений, і є сходинки. Звичайно, вам допоможе провідник чи провідниця, це не проблема, але все ж.
Вагон 2 класу (в якому їхали ми) складається з 2 рядів крісел (з одного боку 2, і з іншого – 3) (що цікаво – ряди розташовані “навпроти”, тобто, “трійки” розміщені обличчям в одну сторону, а “двійки” – в іншу – це не дуже зручно, якщо ви захочете годувати дитину грудьми чи змінити підгузник на місці, до слова!). Прохід досить широкий, середнім візком ви зможете проїхати – але залишити візок вам доведеться у тамбурі (хіба що він дуже компактно складається – тоді на спеціальному стелажі для багажу при вході, але також – не біля вас!). Що досить безпечно, але якщо ви планувати частину багажу залишити у корзині візка – вам, напевно, доведеться все ж таки тягнути його з собою.
В кінці кожного вагону є ряд місць зі столиком – одного разу ми їхали за ним, мені не сподобалося: навпроти сидять чужі люди, знову ж таки – ГВ чи підгузники стають проблемою 🙂
Підгузники. Я не виявила нічого схожого на бокс для оперативної зміни підгузників (може, погано шукала?). Туалет малесенький – можливо, провідники дозволяють зробити цю процедуру у своїх службових приміщеннях? Але сумніваюся.
Їжа. В поїзді продаються снеки, вода, печиво, і в принципі, все. Я промовчу про ціни, бо іноді ціна вже не грає ролі 🙂 Але з собою краще брати якісь банани-йогурти, бо в поїзді не передбачене дитяче меню в принципі (ну та, зрештую, його ніхто й не чекав); перед кожним кріслом, в обидвох класах, є столики (відкидні або стаціонарні) – тож буде зручно нагодувати малечу. А от що стосується ГВ – не ідеально (я писала вище – два ряди розташовані “обличчя до обличчя”). Хоча для середньої мами це навряд чи стане проблемою 🙂
Двері між вагонами – до речі, для маленьких бігунів і бігунок двері між вагонами такі, як треба (відчиняються, якщо прикласти долоню до сенсора, досить високо від землі). Якщо чадо повище і покмітливіше, то зможе відчинити їх без проблем, але для зовсім малих – непогано. Хоча самих їх ви також навряд чи дуже відпускатимете гасати – хоча потяг рухався зі швидкістю всього 60 км/год, ризик впасти і вдаритись об бильця крісел був чималим.
Кондиціонери – у вагонах, якими ми користувались, ніби працювали добре: не переохолоджували повітря, і рятували від спеки (на вулиці тоді було 20-23 градуси).
Розваги – екрани є, і багато, кожні 3-4 ряди, але те, що там демонструють, мало зацікавить не те що дітей, а й неперебірливих дорослих 🙂 Вайфай у потязі – жахливий, може, прочитати парочку повідомлені ще якось можна, але запустити мультик на ютубі – вже ні. Крім того, ближче до кордону дуже погано працює 3G. Раджу запастись мультиками зазделегідь, і не сподіватися на химеру розрекламованого інтерсіті-вайфаю 🙂
Вікна – відкрити неможливо, але завдяки кондиціонерам, це лише плюс. Прості світлі ролети добре захищали від сонця – і при цьому, не затемнювали салон. Тут все гаразд, претензій немає 🙂
Персонал. Нам попались кідсфрендлі молоді люди – і навіть митники, і навіть польські, і навіть їх вівчарки 🙂 Перевіряли швидко і без зайвих “заморочок”, поїзд не затримували, оперативно і професійно (перевірка документів “на ходу” – це і є основна перевага цього поїзда, я вважаю).
Одним словом – рекомендую, не хардлі, але на балів 8 з 10 🙂
Мінуси – неможливість самостійно заїхати візком у вагон, відсутність відсіку для візків у вагоні, а також місць, де можна було б змінити підгузник. 
Плюси – “людське обличчя”, швидкий перетин кордону, ціни, чистота, нормальний комфорт.
Processed with VSCO with c1 presetПодорожували ми до цього лише автомобілем, тому що там коїться у літаках і автобусах, поки що не знаю – але сподіваюся, далі буде 🙂 Бо хоча я й нила, що “більше не люблю подорожувати” – насправді, я це обожнюю, дуже скучила за мандрами, а залишати дитину навіть на кілька днів не хочу (тож ще почуємось 🙂
Гарних всім літніх канікул!
Хай нас чекають завжди і всюди 🙂 
 

 

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!