У Шарм-ель-Шейх з малюком: плюси, мінуси, підводні камені ; )

Зізнаюся чесно: це була перша поїздка на море, якої я… боялася. Скажете – та що тут страшного, та це ж відпочинок, та всі їдуть, і ще не з такими малими дітьми?… Але всі ці  логічні доводи не діяли, а діяла якась дивна параноїдальна сторона материнського інстинкту, що не давала спати ночами. Я по-справжньому боялась сонця, моря, води, дороги, літака, турбулентності, невідомої кухні, медицини і болячок, а ще комах і тварин, і взагалі, ніколи б не подумала, що я після пологів стану такою боягузкою. 

Але кажу, як є – я дуже хотіла на море, і хоча й дуже боялась, вирішила “робити те, чого боюся” – і не пожаліла. Це було найвеселіше, найдобріше і найяскравіше море в моєму житті! Звісно, були певні “недо” і мінуси (з якими я поділюся з вами у цьому пості), але по-крупному, на-а-а-айгіршим моментом  було Вікіне падіння вночі з ліжка і набитий синець на гойдалці, але таке може трапитись і вдома. Навіть зуби її менше турбували, і ми майже висипались! І навіть прокидалися всі разом (легко і з задоволенням) не пізніше 7:00.


А тепер, досить філософствувань, розповідаю по ділу.

Все спочатку: зі всіх можливих варіантів ми вибрали Єгипет, а точніше, Синайський півострів, місто Шарм-ель-Шейх на Червоному Морі.  То логічно, що вибираючи море для першої поїздки з півторарічною дитиною, ми багато думали і вагалися. Спочатку планували поїхати в Туреччину, бо сервіс там найкращий, потім думали про Балкани (але вирішили, що у вересні там можуть виникнути питання з погодою). Моря Євросоюзу нам не підійшли через лоукости (ну ви зрозуміли – через обмеження по вазі, а нелоукостами в Європу нам було  задорого). Їхати автомобілем на відстань більше 500 км я не хотіла, бо після останнього нашого євротріпу Болгарія-Стамбул-Угорщина-Сербія досі не можу їздити на задніх сидіннях машин (мене страшно закачує).

Тому техзавдання було таким: літаком, десь далеко південь, і кудись, де ми ніколи не були. Вибирали між Тунісом, Шарм-ель-Шейхом і Хургадою. Туніс відкинули вже не пам’ятаю, через що (здається, у Палаючих Путівках Антоніва, через які, ми, власне, і летіли, менеджер підказала, що в Єгипті кращий сервіс?). От, а у виборі між Шармом і Хургадою керувались тим, що в Хургаду треба було додаткову візу, піраміди і так нам би не світили (з дитною, то ясно), а в Шармі кращий сервіс. 

Ми зупинилися на готелі Rehana Resort, бо він належав до найбільш дитячо-орієнтованих у Шармі, + там була розчищена від коралів мілина.  Крім того, це – перший готель Шарму (!) взагалі, з перевіреою репутацією, +лідер ТріпАдвайзора-2014. Ми заплатили за все про все, на двох з перельотом за 7 ночей трохи більше тисячі доларів. Ну + дитина до 2 років, але це мало впливало на ціну. Дуже шкода, що лише тиждень, але такий вже робочий графік у нашого тата, але я себе тішила тим, що для “першого разу” Віці буде достатньо 🙂

Взагалі, Шарм – це суцільні готелі і відпочинкові комплекси, там немає місцевого населення, крім пустельників-бедуїнів, тому мені здавалося, нам буде чудово: сонце, Червоне Море, корали, риби і повний релакс. Ну як повний – все одно, бігати за дитиною треба буде, але хотілося хоча б через ол інклузів не думати про харчування, а через аніматорів – на дитячі розваги. Так майже і було – а далі піде про плюси, мінуси і ті самі підводні камені 🙂


Підводні камені

Почну з них, бо підводні камені Єгипту (а особливо, Шарм-ель-Шейху) – це не в переносному значенні, а якраз в прямому.

Підводні камені, а точніше, коралові рифи, які, щоб побачити, треба попірнати (дайвінг для просунутих і снорклінг для любителів) – це те, за чим більшість людей і їдуть у ці краї. І це треба враховувати, коли плануєш свою відпустку в Єгипті.

Пляжі Шарму – це зовсім інші пляжі, ніж середні пляжі Середземного, Егейського, Чорного морів та Перської Затоки. Справа в тому, що прибережна смуга Синайського півострова – це суцільні корали, хоча ми спеціально шукали готель зі старанно зачищеною мілиною.

Щоб поплавати по-справжньому (тобто, В МОРІ)  – треба було ковиляти по довжелезному пірсі, спускатись бо драбинах, і плавати під уважним наглядом рятувальників на невеличкій площі, оточеній буйками. І все це – над абсолютною безоднею, тож якщо ви не любите плавати “без дна” – у Шарм краще не їдьте. Вам доведеться хіба що полежати на мілині у воді по коліно, та й то, якщо буде приплив.

З іншого боку, якщо одягнути маску і поплавати фейсом вниз (це називається “снорклінгом”), можна помилуватися неймовірними видами. Риби всіх кольорів прямо під руками, стіна з живих коралів, істоти, про існування яких ти ніколи й не здогадувався… Навіть без глибинного дайвінгу, це вражає. На жаль, телефон чоловіка, яким ми фоткали всю цю красу, через неї ж і втопився, тож, пардон, не маю чим проілюструвати 🙂

Отож! “Підводні камені” Шарму –  це і є його підводні камені 🙂 Тепер – плюси і мінуси.


Плюси

Найперший плюс – це клімат. Завжди чудесна погода, повний комфорт навіть для найменших туристів, і все це  при  +35-+40 (завдяки помірній вологості). Хоча яскраве сонце  – це додатковий привід для хвилювань, бо обгоріти на морі в чужій країні це справді дуже неприкольно.  Наша мала смаглява, тож нам довелося легше, ніж батькам дуже білих діток: але без крему від засмаги ми не випускали її з номера (і правильно робили).

Другий плюс: формат готелів у Шармі (ну, більшості готелів). Наш був велетенським, але не за рахунок поверховості, а за рахунок території. Я дуже таке люблю – оскільки в Єгипті (а особливо, в Шармі) немає нічого практично, крім безкінечних готелів, важливо, щоб було куди прогулятися, де пройтися і час від часу змінювати місце дислокації. У нас було багато різних великих басейнів, перша лінія (тобто на самому морі) і купа різних двориків-вуличок-площадок, де погуляти і з візком, і з дитиною, і просто так. Лайк!

Далі – дитиноорієнтованість 🙂 Є таке слово взагалі?) Ну, але ви зрозуміли. Для дітей – все було супер: дитячий клуб, аніматор, мінідіско, 50-сантиметрові глибиною басейни з плавними заходами, дитяче меню, ліфти і пандуси для візків. Не було жодних проколів і проблем, чисту бутильовану воду приносили свіжу в номер щодня, прибирали щодня, а ще в готелі було ДУЖЕ (підкреслюю – ДУЖЕ) чисто, для мене це важливо.

Четвертий плюс  – персонал, дуже френдлі і все таке, але там ще буде про них у розділі про мінуси 🙂 Загалом, всі питання (забився душ, заламався кондюк, не працював сейф) вирішувались моментально і швидко.

Ще один плюс – відсутність росіян. Ну типу не просто там росіян, а оцього всього “тагілу”, на який ми змогли полюбуватись раніше, і про який персонал нашого готелю згадував  з легким тремором. Ради справделивості, додам – що і з жалем, бо саме “тагіл” найбільше наповнював бюджет готелів та торгашів, і за ці 2 роки (хто не знав, росіянам заборонено відпочивати в Єгипті) рашкоорієнтовані (тобто – майже всі) готелі в Шармі підтухли. Але нічого, переорінєтуються, і все в них буде гуд, нам-то було чудово – одні українці, поляки і араби, все гарно-культурно-рідномовно, без черг і зайнятих з 6 ранку шезлонгів. Найс!


Плюсо-мінуси

Таке є теж: неоднозначні моменти.

Перший – це неймовірна кідсфрендліті арабів. У них – без перебільшення – культ дітей. Мало того, що у них самих у сім’ях мінум троє дітей, так ще й всіх чужих вони просто обожнюють. Нашу Віку вперше в житті цілувати (!) в обличчя (!) зовсім чужі дядьки і тітки, тіскали, носили, брали на руки, носили іграшки, лоскотали, і таке інше, при чому весь час, без перерв на обід 🙂 Перші дні я була цим просто шокована.

Ми просто не знали, що з цим робити. Сваритись? Не дозволяти? Тоді доведеться це робити нон-стоп: у ліфті, на пляжі, в ресторані, та всюди! Від цього можна було б збожеволіти, тож ми просто вирішили це сприймати як тутешню екзотику, і ніяк не реагували (тим паче, що більшість людей звертались лише до Віки, ніяк не  зачіпаючи нас, батьків, ну максимум, доброзичливо усміхаючись; Віка на все це реагувала дуже спокійно, без захвату, але й без агресії і сліз). Ну, а після того, як наш румсервіс наніс “фор йо бейбі” цілий номер фруктів-соків-додаткових ковдр, а продавці в ятках з сувернірами дарували їй всілякі няшки, ми вирішили, що ця нездоланна стихія навіть в чомусь прикольна 🙂

Щоправда, перше у її житті шоколадне морозиво, яке Віка диким вереском не дала у себе забрати (яке їй подарував продавець в магазині солодощів), трохи змусило у цьому всьому сумніватись, але що ж поробиш. Отакий плюсо-мінус!

Другий – це єгипетська корупція. Соромно зізнаватись, ми, за порадами бувалих друзів, проявили себе як заправські корупціонери, і всунули на поселенні 20 баксів. І нас, на відміну від наших одноавтобусників, поселили у номер з видом на море, прямо біля пляжу, величезний, і взагалі. Хоча – може, це ми лохи останні, бо платили за безплатне, і глянувши на наш номер, “некорумповані” громадяни казали щось типу “ну нічим він толком і не кращий”. Так що пишу, як є: ось такий плюсо-мінус №2.

А, і мало не забула –  Інтернет. Ну ладно ще питання з 3G (або у випадку Єгипту, боже ти мій, 4G чи й LTE) – купив картку від Водатогосамого прямо в аеропорту, 12 гігабайт за 10 баксів (є й менші пакети, але ми брали великий, бо чоловіку треба було для роботи). Тут теж не все рожево – бо в аеропорту Єгипту ти тупо можеш забути про ту картку (а потім вже проблема десь знайти), а ще я, наприклад, ненавиджу переставляти картки, для айфонів потрібно шукати шпильки і взагалі, знатно з цим намучитись.  Ну і якщо нет є тільки на одному телефоні – теж не прикольно, бо створювати хотспоти для ноутів, щоб просто мала пару хвилин глянула мультик… Алилуя.

Для цього мав би бути звичайненький, тугий, ніякий, але WiFi, ще й в умовах ізоляції від світу, ще й на відпочинку, ну хіба не так? Так от – WiFi там був, але “по карточках”. Ти мав дві нещасні карточки, кожна по годині, з якими міг щасливо поюзати готельний вайфай – увага! – тільки в лобі. Я вже писала, що наш готель велетенський, і навіть в номери нас розвозили на багі?! Так от, пхатись в лобі зі злощасною карточкою – і ще й аж на цілу годину нараз (“дозами” вайфай не видавався) – це було неприлькольно ні разу.

Тим більше, що той благодатний лобі-вайфай по карточках був паршивої потужності. Тож вирішили відкласти ці чудодійні картки на чорний день (який і не настав) – і я вперше провела стільки часу взагалі БЕЗ нету; до речі, це було настільки чудово, що я навіть не можу віднести це до МІНУСІВ. Хай буде в ПЛЮСО-МІНУСАХ 🙂


Мінуси

Персонал. Ні, офіціанти, румсервіс і адміни були норм, але настільки вперто випрошували чайові тільки в Єгипті 🙂 При цьому, що більші чайові даєш – то більше і вимагаєш. Не скажу, що мене це прямо обурило, але набридало. Ну і взагалі, оця східна “липучість”  добряче харить – продавці на базарах взагалі як маньяки, а всілякі бариги платних сервісів просто дихати не дають 🙂 В цьому плані мені найбільше сподобалося в Греції – ліниві і вальяжні греки навіть гроші за свої послуги могли забувати забирати 🙂 Ех! Вони ще в Євросоюзі?) Ні? Дивнооо 😉

Харчування. Нічого насправді жахливого. Всі страви були нормальними і їх було дуже багато. Годували тричі на день + перекуси фастфудом, м’ясо і риба були смачними і різними. Але що стосується гарнірів чи десертів – такоє. Просто конкретно в нашому готелі робили удар на кількість, а не на якість, і доводилось перетесувати мільйон їжі, перш ніж зрозуміти, що з цієї всієї гори нормальне. Це харило, особливо, бо мені треба було нагодувати дитину. І це не на всіх олінклузівах так, запевняю. І я розумію, що за штуку баксів в Єгипті не буде лобстерів і стейків рібай, ну але – на секундочку – 5 зірок, і лідер ТріпАдвайзора всього лише 2 роки тому.


Політична ситуація
. Півтора року тому в Єгипті відбулася революція, і там все дуже строго – на митницях роззували навіть Віку з босоніжок, а на виїздах з готелів всюли стояти блок-пости і солдати з автоматами. А над пляжами час від часу пролітали військові вертольоти.

Нема куди піти. Ну я розумію, що піраміди далеко, а подорож на гору Мойсея – нереально з малюком, але хотілося б кудись прогулятися собі ввечері. Єдине, що було в Шармі – так званий Старий Базар, такий типу центр, куди їхати таксі 30 км (з нас взяли 10 баксів туди і 10 назад). Ну і з “подивитись” там була лише красивенна мечеть, та й все. Правда, чоловік їхав на сафарі, а я – на хамам, але затишної кафешки, де можна посидіти ввечері десь крім готелю, бракувало 🙂


Ну а так – все було круто, ми чудово відпочили, кому треба, той добряче загорів, а кому не треба – взагалі майже не загорів 🙂 І всі – кому треба, і кому ні, поправилися, але це класика. 


На сам кінець ще дам кілька порад:

  • Беріть із собою легкий візочок. В останній момент я забила на всі сумніви і застороги, що “зима близько”, нащо тобі таке нещастя на кінець літа, і купила малюсінький візочок. Це було правильне рішення – в готелі Віка з нього не злазила, навіть в ресторані, і ми могли нормально їсти і гуляти.
  • Надувні камери і кола – обов’язково! При чому, нарукавники для таких малих дітей ні до чого взагалі, як і прості надувні кола. А от маленькі басейники і навчальні кола або “плотики” з ніжками – те, що треба. Тільки плотик беріть такий багаторівневий, глибокий, щоб дитина не переверталась.
  • Дивіться, щоб дитина не наїлась піску (хоч це практично нереально) – з піском можна навалитись всілякої гидоти, а там і до лікарні недалеко.
  • І до речі – ліки беріть із собою всі і від всього (так само всього, що стосується сонця і сонячних опіків), навіть якщо ви ну зовсім-зовсім не параноїки. В чужій країні інші ліки і інші рецептурні вимоги, а в Єгипті ще й вони так швидко і такою страхітливою англійською переважно щебечуть, що вирішити такі важливі питання, як медична допомога, може бути ой нелегко.
  •  Навіть якщо ваша дитина всеїдна і вселюбна – краще візьміть пачку простої швидкорозчинної каші. Іноді Віка не хотіла їсти зі всіма, і так верещала у перерві, і тільки нашвидкоруч замішана каша в номері круто нас виручила. Так що мати прості звичні харчові запаси в номері – мудре рішення для батьків малої дитини.

Звичайно, як нормальна мама, я хвилювалась. І навіть чесно зізнаюсь – побоювалась. Я знаю, що діти часто важко переносять акліматизацію, що можуть не справитися з новою їжею чи навіть враженнями, що тодлер – це не той компаньйон, що дасть можливість розслабитись і відпочити…

Якщо ви хочете їхати з маленькою дитиною на море, готуйтеся, що ви не відпочинете у класичному розумінні цього слова. Ви постійно бігатимете за малюком, а в ті щасливі години, коли дитина спатиме або спокійно собі гратиметься, бігтимете, як ненормальні, по черзі в море і на кілька хвилин намагатиметеся правильно (тобто, рівномірно) засмагнути на лежаку.

З іншого боку – з дітьми все яскравіше, цікавіше  – і набагато крутіше! Тож не бійтеся трошки ризикнути – вам сподобається! Навіть, якщо щось піде не так – це буде новий крутий досвід! 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!