Тепла лампова мама

мама, дитина, декрет

Віці ще й року немає, а вже знаю точно, що не зможу бути ідеальною мамою 🙂

І, головне, – не хочу нею бути. Не хочу робити все правильно і “віддаватися на всі 100”. Всі мами мають списки претензій від дорослих дітей, ну бо ж всі ми люди, а не кіборги; і моя маніакальна педантичність, певно, теж не загубиться у Вікіних “бісить!”, чи там, моє бажання “поговорити про все-все” буде видаватися їй традиційною маминою “влізливістю”. Але точно знаю, якою я хочу бути.

Якщо одним словом – ТЕПЛОЮ. Не “ледве теплою” після погоні за ідеальним мамо-амплуа чи якимось ще амплуа, зверніть увагу. Як добре, коли мама може бути емоційно теплою – навіть у найважчі моменти дістати десь із секретного загашника усмішку, добру інтонацію та хоча б кілька малюсіньких обнімашок. Навіть коли в твоєму житті як жінки і громадянина, все не дуже, і навіть дуже “не дуже”, твоя дитина не боялась підійти і погрітися об тебе.

Не хочу, щоб моя дитина мусила відстежувати мій настрій, щоб підійти і обійнятися. Чи боялась мого приходу з роботи 🙂 Чи мусила якимись хитрими способами заслуговувати мою доброту. Хочу бути теплою ЛАМПОВОЮ мамою, біля якої завжди тепло, як під пледом, трохи цікаво, трохи смішно з чогось, трошки затишніше, ніж деінде, і почуваєшся трошки крутішим (бо для неї так і є)

Цікаво, чи бувають ідеальні мами ламповими? 🙂 

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!

Scroll Up