Речі для малечі, частина 2: покупки в перший рік, від радіоняні і до слінгу

Поява першої дитини (і особливо десь приблизно перший рік після народження) – це вічне відчуття, що ти ну взагалі нічого не знаєш. А зробити щось не так страшно, і упустити теж, а ще ці всі подруги-порадники-Інтернети і реклама! Коротше, якщо хтось робить зайві покупки – то це точно новоспечені батьки.

Отож – я вирішила продовжити “тему” з рейтингами потрібності і непотрібності різних дитячих речей (ну звісно – все це суб’єктивно, може, у вас все було чи буде по іншому? Але маю надію, комусь мій досвід стане в маленькій економній пригоді 🙂

Кому цікаво, про одяг до року я писала тут,  речі для пологів – тут,  базові покупки (мова про візки, автокрісла, колиски) – тут . А сьогодні хочу поділитися враженнями про дрібніші речі і девайси, які чомусь мені припекло купити у перший рік життя Віки (в деяких випадках – на щастя, а в інших – на жаль).

Поїхали!

1. Слінг: 8 з 10. Класно, але не замінив мені візок

Processed with VSCO with c1 preset

Отже, слінг. Загалом, я величезна прихильниця слінгів – навіть без наукових теорій, мені здається, що малюк таки має побільше бути в мами на руках в перші місяці життя. Ну і суто практично – зручно міцно прив’язати дитину тісно до себе, щоб звільнити руки. Справді. Тут ще важливо – правильна намотка, не полінуйтеся, навчіться це робити добре (я запрошувала слінг-консультанта). До Вікіного півріччя я юзала слінги так часто, як мені виходило: намагалась носити Віку почастіше вдома; виходила на вулицю взимку зі спеціальною слінговставкою у куртці, мотала дитину досить вправно і навіть вчила колежанок це робити також.

Далі я зрозуміла, що не можу носити 8-9-10 кілограмову дитину в слінгу через свою спину. В мене заслабкий поперек, і хоча шарф добряче підтримував спину ззаду, а вага дитини розподілялась рівномірно, після годинної прогулянки містом мені ставало недобре. Легку маленьку дитинку носити мені страшенно сподобалось – я навіть пилососила, готувала, ходила в поліклініку і за покупками, але що важчою ставало маля, то більше мені хотілося сісти. Я планувала купити якийсь “професійний” типу Didimos, розрахований на більшу вагу дітей, але передумала. Треба качати спину, купити кращий слінг, і набирати масу 🙂

Слінги в мене були дешеві  (певне, тому й боліла спина?): тонкий торикотажний від Love & Carry (до 8 кг), вафельний від Лелі і ще я пробувала з кільцями, але специфічний, такий, що в ньому не можна робити вертикальну посадку, лише  горизонтальну “колиску”, а вона мені не подобалась.

Мій висновок – слінг круто, але краще підходить для малої дитини, з більшою важко. 

2. Подушка-рогалик: 9 з 10. Маст хев, якщо любите комфорт. 

Слухайте, насправді класна річ – і потрібна ще з останніх місяців вагітності. По-перше, з величезним животом з нею реально простіше лежати (на боці), а ще її класно класти під голову і плечі (наприклад, щоб дивитись кіно чи читати). Коли народжується дитина, ви теж її оціните – по-перше, дитину, що навчилась перевертатись, дуже зручно і просто нею обмежити де завгодно (у ліжку чи на підлозі), “одним рухом”. По-друге, дитина, що починає сидіти, теж буде мати захист від падіння назад.

А ще її можна підкладати, годуючи грудьми, викладати рід стіною під час сну (щоб дитина не звалилась за диван), коротше – ТАК! Кльова річ. Ціна – від 500 грн.

3. Бейбі-фікс: 5 з 10. Цілком можна обійтися без.

Це такий трикутний м’який девайс, який потрібен лише у перший-другий місяць життя малюка. Ну типу – дитину не можна класти на спинку, бо вона може захлинутись, і це така “підпирачка”. Що я вам скажу – виглядає воно гарно, досить зручне (воно продумане так, що фіксує дитинку з обох боків) – але з висоти річної дитини здається не таким вже й потрібним.

На біду, валик з рушника цілком його замінить. Коштує приблизно 300 гривень.

4. Додатковий утеплений конверт у візок: 10 з 10. Для діток, що ще не ходять, на люту зиму – маст хев.

Processed with VSCO with c1 preset

В нас був, і дуже пригодився, оскільки в люті морози зими 2016-2017 рр Віка вже сиділа в комплектній “прогулянці”, і лежати в закритій затишній люльці не хотіла. Звісно, є дефолтні конверти для прогулянок – але вони справді холодні, і підходять лише для максимум нульової температури.

У нас був теплий конверт на овчині – навіть на морозі -15 дитина не змерзала в ньому; до того ж, такі конверти можна знімати і “гріти” у приміщенні (якщо нема можливості, наприклад, занести весь візок у приміщення).

5. Фітбол: 8 з 10. Класна штука, але можна обійтися

Коли я вперше вилізла на свій новенький фітбол, сповнена ентузіазму після курсів для вагітних “тричі на день робити простенькі вправи”, то сильно розчарувалась. М’яч був великим, сидіти на ньому – страшно, робити вправи – неймовірно впадло. Чоловік вже навіть починав тролити мене за чергову “покупку року” (нашу сімейну “антипремію”, яку я отримувала регулярно, як великий любитель придбати щось нікому не потрібне, наприклад, гігантську упаковку вафельних ріжків для морозива чи пояс “Sauna Belt” – він не знав, що справжньою “покупкою року”-2016 стане шезлонг для катання немовлят, про нього далі). Так от, а потім в нас народилась Віка, і за кілька місяців підросла настільки, що ніжно колихати її в руках виявилось воркаутом крутіше жиму лежачи.

Ось тут мій фітбол мене й виручив – сидячи на ньому і тримаючи на колінах дитину, досить було легенько собі пострибувати вгору-вниз, без жодних надзусить і качань біцухи. Так  що – рекомендую мати, потім, думаю, буде ще весело просто бавитись з дитиною цим гаджетом.

6. Шезлонг-качалка. 1 з 10. Практично повне фуфло 🙂

Processed with VSCO with c1 preset

Де були мої очі, коли я його купувала?! Це мала бути електрогойдалка, на батарейках чи як там, в яку кладеш немовля, і воно під ніжну мелодію його гойдає. А я викупила якусь дивну конструкцію, яка ні разу не гойдає, а під сотню чарівних мелодій, увага, ВІБРУЄ. Просто собі вібрує, як телефон чи самі знаєте що, і не дивлячись на всі ті мелодії і підвісних зайчиків, дитину зовсім не тішить. Дитина починала верещати і нудитись, а саме вібрування її взагалі лякало. Гойдати це диво можна було також – але лише механічно, а це було некласно.

Отримати назад свій товар мужик не захотів, скандалити не захотіли ми, тож шезлонг довгі місяці виконував роль резервуару для іграшок.

7. Радіоняня: 5 з 10. Купила б, юзала б, поставила б значно більше 🙂 

Я радіоняню дуже хотіла, і довго шукала. В результаті, так і не придбала, бо основний “період” цього девайсу – перші кілька місяців після народження (пізніше дитина вже сама зможе вилізти з ліжка, тому й так дуже не залишиш).

Чому я вписую цей гаджет в свій список? Тому що ми її “майже” випробували – юзали всілякі фейстайми, і так далі, і… ну хай побуде тут, як нереалізована мрія 🙂 

8. Стілець для годування: 10 з 10. Без нього було б важко.

Processed with VSCO with c1 preset

Однозначно ТАК! – незамінна річ. Нам його позичили в гарному стані, тож ми позбавились багатогодинних пошуків і холіварів у виборі цієї потрібної штуки. Можу сказати, що стілець від Chicco, після двох активних діток, зостався у такому доброму стані, що я лише продезинфікувала і застелила пледиком (мені чомусь здавалось, що клейончасте крісло буде холодним; ну але зате, його легко мити). Наше було такого типу: пластикове на залізних ніжках,одна висока посадка, з коліщатками (що супер зручно), з рухомим вперед-назад столиком, і спинкою крісла, що опускається (щоб туди “класти” ще не добре сидячих малюків). Останню фічу, я, правда, так і не ризикнула спробувати – моя Віка сіла пізно, майже в вісім місяців, ну і про ранню посадку дівчаток знають всі (що це  погано впливає на розвиток органів малого тазу). Тож в крісло я її посадила вже коли вона добре і зручно сідала з опорою (в місяців так сім). На що варто звернути увагу, так це на перетинку між ногами – в деяких кріслах її немає, а отже, ваша навіть більша дитина легко вислизатиме з крісла вниз під столик. Що неприкольно 😉 В таких моделях часто роблять кріплення ременями, щоправда, але думаю, ці кріплення  і зловживання ними – і є основною причиною ненависті малюків до годувальних стільців 🙂

Віка у своєму кріслі сиділа не лише під час годування, а й за компанію зі всіма за столом, під час того, як я щось робила на кухні, або й просто – в період активного повзання – коли я хотіла відпочити і трохи дитину “забазувати”. Ясне діло, просто так вона там довго б не пробула – тут вже в поміч всілякі іграшки, кухонний інвентар, журнали, порожні кульки, і НІБЛЕР (теж крута штука – таке силіконове “ситечко” з ручкою, в яке напихаєш чогось смачного (в нас класно ішла яблучна сушка) і дитина собі гризе і смокче, без ризику вдавитись чи все кругом заляпати, доки не набридне).

9. Манеж: 7 з 10. Непоганий варіант для безпеки.

Processed with VSCO with c1 preset

Після візка і колиски, третя важлива покупка! Складний манеж-ліжко – те, що треба, якщо ви хочете подорожувати з дитиною, їздити в гості або мати “базу”: місце, де дитина (хай з плачами, але безпечно) дочекається, поки ви збігаєте в туалет чи відчинити двері гостям 🙂 Звісно, якщо квартира маленька, його функції може виконати і колиска з високими бортами.

Але складний легкий простий манеж – дуже зручна штука, ціна – від 1000 грн.

10. Ходунки: 2 з 10. Цілком можна обійтися без.

От власне, підвісні ходунки – в принципі, прикольна штука, але нам вона пригодилась тому, що наша мала досить пізно почала ходити (в рік і два місяці). Тобто, якщо дитина починає ходити рано – навряд чи вам ви встигнете ними покористуватись, бо десь до місяців 9-10 я б не радила давати таке навантаження на дитячий хребет.

Processed with VSCO with c1 preset

А от щодо класичних ходунків (таких, що типу ставиш дитину всередину) – не знаю, чи варто купувати. Ми взяли на прокат, і добре зробили, бо Віка зовсім не мала бажання в них тусуватись. В 10-11 місяців вона просто не розуміла, як в них пересуватись, і просто собі сиділа і гралася ігровою панеллю. В принципі, нічого такий варіант, якщо треба терміново залишити дитину у відносній безпеці (щоб збігати в туалет, наприклад), але тільки на дуже короткий термін.

Щоб радити – ні, не раджу, бо крім всього іншого, ходунки не дуже добре впливають на ніжний дитячий хребет.


Звичайно ж, покупки і всі ці дитячі девайси – це дуже індивідуально, комусь більше подобається одне, а комусь підходить інше. Сподіваюсь, мої відгуки допоможуть комусь зробити правильний вибір, заощадити гроші і не захаращувати квартиру “покупками року” 🙂 А ще краще – брати різні речі в оренду або позичати “для знайомства” – дуже потрібний сервіс, насправді!

Ну і ще одне – не варто щось купувати (чи не купувати) тільки тому, що це купили ваші друзі чи знайомі. Наприклад, купа дітей терпіти не можуть дитячі крісла, безліч мамів із задоволенням носять дітей в слінгах роками, а ще хтось плюється від манежу, що ні разу не згодився 🙂

Найкращий порадник при виборі речей – здоровий глузд, і замість витрачати тисячі гривень на різні штуки “як в сусіда” – краще гарно придивитись, обдумати, і… і я не знаю! За ці гроші відпочити всією сім’єю 🙂 

 

 

 

1 Reply to “Речі для малечі, частина 2: покупки в перший рік, від радіоняні і до слінгу”

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!