Мамин День Народження: 31 – мало чи багато?

Та-дам – а в мене сьогодні День Народження; і я вже така доросла тьотя, що аж не віриться. Та люди, я сама – мама! І в нашій сім’ї тепер є куди важливіші Дні Народження, ніж мої.

Мені 31 – я підрахувала, це 11 тисяч 323 дні.

Деякі з цих днів були повне фуфло, деякі так собі, але більшість – крутими і веселими, я б туди хотіла подорожувати Машиною Часу інколи.

Класно було б, правда? Гарячий тур у 2008! Прямісінько у доленосне перше побачення з чоловіком 🙂 Або “ол інклузів” мандрівку в  якийсь 1996 – шоколадки Сафарі, кислотні купальники зі Снупі і велосипед “Салют”. Можна ще в 2013 – прямісінько в Діснейленд (упс, трохи промахнулись, замість атракціонів ніч в автобусі Берлін-Париж, дайте книгу скарг!!!).

Сьогодні я б вибрала тур “На годинку в мою дитячу кімнату” – охохо, я б багато чого підказала мудрого собі-маленькій! Склала б детальний список з датами і подіями, попередила би про кожен факап, і надавала б мудрих 31-річних порад… А може, й не варто було б? Всі ж дивились “Ефект Метелика”?

Може, й правда – все, що я пережила, я мусила пережити. Все, що пройшла – пройти. І напевно, найкраще було б просто себе-малу підбадьорити. Ну там, сказати, що все буде добре. Пару слів про те, що все буде ОК, коротше, щось типу: “Чуєш, я тут на хвилинку, ти не хвилюйся, у тебе все вийде, ти знайдеш класну роботу і багато друзів, у тебе буде чудова сім’я і навіть кіт. Дуже класний кіт, до речі, що, ти хочеш собаку?! А в тебе буде кіт!!!” 🙂

Коротше… Якби ви могли на годинку повернутись у своє дитинство, що б ви сказали собі? Як би провели час із собою-малюком? Пообнімалися б? Погралися? Пожаліли б? Підбадьорили б? Подуріли? Пояснили щось очевидне? Я б себе, скажімо, шестирічну навчила кількох важливих речей.

Перше – що я хороша людина. По справжньому хороша, а не “чемна” чи “слухняна” – о, яка прірва між цими поняттями!

Друге – що світ приязний. Що я дуже багато всього зможу (якщо захочу). А не захочу лише через уявні рамки, яких насправді нема; і що в цьому світі більше людей мене полюблять, ніж зненавидять. А ще більше ставитимуться нейтрально – а це ще чудовіше, бо це означає свободу. Бути собою і робити щось своє і по своєму – не озираючись, і не турбуючись про думку інших. Їм байдуже – всім байдуже до всіх – о, яка це гарна штука! І як добре вона придумана. Я б сказала собі, малій – “Якщо зробиш щось не так, то подумай спершу, для кого саме “не так”.

Третє – я б сказала собі, що у мене все буде добре, завжди. І що тривожитись через майбутнє – це красти своє “тепер”. “Тут і зараз”. І сказала б собі, що сміх і веселощі – перше і найважливіше, і що не сміятись і не веселитись – це смертний гріх. Я б за це саджала на довічне. Яка різниця, де не сміятись, у чотирьох стінах камери, чи на величезних просторах світу?

Я б ще сказала – чуєш, мала, світ не маленький, як тобі здається. Світ – не школа, і не універ, і не мама з татом, і не друзі, світ повний НОВИХ шансів щосекундно, і якщо тобі десь погано, то тобі погано НЕ ВЗАГАЛІ, а тільки там і тоді; просто забирайся звідти.

І розповіла би про найкращі з днів, які будуть в мене в житті. Я б, напевно, трохи засумувала за собою-маленькою, і може, трохи довше хотіла б побути там, побути з нею і нею… Я б ще дуже хотіла познайомити її-себе з моєю Вікою! Коли я була мала, я часто дивилась на фотку своєї мами-першокласниці, і думала – а цікаво, чи ми б подружилися? Цікаво, чи б подружились я-мала і Віка?) Як би моя донька поставлась до мене-дитини? Моя внутрішня дитина ж є в мені – це можна легко перевірити 🙂 Але знаєте, що?

31 – напевно, це не багато і не мало, це якраз достатньо.  

Достатньо, щоб зрозуміти – краще, хай у маленької Віки буду велика я. Доросла, ТРИДЦЯТИОДНОРІЧНА, впевнена у всьому, всезнаюча, безмежно любляча я.

А моя внутрішня дитина хай час від часу виходить “в люди”  -але тільки в правильному місці, і в правильний час. На пісочниці там, чи майданчику. Щоб було весело з мамою, щоб з мамою було класно 🙂 Тепло, затишно і захищено. І щоб ми з нею (вони з нею?) дуже, ну просто дуже багато сміялись 🙂

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!