Вводимо прикорм: меню дитини до 1 року. Мій досвід.

0b618ff6-e2c5-4b4d-84d1-365a0fa784e9-1…Ви тут тільки розібралися з коліками, звикли не спати ночами, стали отримати справжній кайф від ГВ, “зустріли” перші зуби, вам здавалося, що ви вже знаєте ВСЕ, і навіть на мамських форумах писали вже не питання, а відповіді… 

Але тут вашому малюку “стукнуло” 6-8 місяців – і ви знову у повній прострації. Привіт, ера прикорму! Нове випробовування для мамасіт!

Таблиці введення, література про  види і теорії, заморожування кабачків, досліджування вмістів,  покупка мультиварок і блендерів, продавання мультиварок і блендерів на ОЛХ за півціни, запльовані кухні, розпачливі пости на форумах, вічні пошуки правильної їжі для Найдорожчого (чи Найдорожчої). Це час, коли ви знову опинилися віч-на-віч з Тотальною Власною Некомпетентністю, цим привидом, який переслідуватиме вас на вашому мамському шляху аж до самої старості 🙂

І в цьому пості я спробую трошки допомогти мамам – але оскільки я не педіатр, і не дієтолог, і навіть не багатодітна мама, то можу похвалитися лише тим, що Віка жива-здорова і “перейшла” з виключно маминого молока на іншу їжу легко і з задоволенням, тож ось вам, наша історія прикорму у всій красі і всіх деталях 🙂 

Поїхали!

Зараз Вікусі рік і місяць – і по її круглих щоках відразу помітно, хто тут у нас любитель поїсти.  Звісно, якщо дитина гарно їсть, мама може трохи розслабитись. Тож приблизне наше меню ми зовсім не рекомендуємо для всіх (воно багато в чому непродумане, невибіркове, неперевірене на різні складники і так далі). До того ж, врахуйте, що наша мала – не алергік, і в неї немає незасвоюваних продуктів (принаймні, поки що ми таких не зустріли). У неї за півроку “прикормлювання” лише один раз була висипка (реакція на аджику, ну тобто, їй “не пішов” бабусин борщ з певним видом аджики).

Отже, прикорм. До майже 7 місяців вона їла виключно мамине молочко (без допоювань).  Від неповних 7 і до 8 – ми давали їй куштувати мало не все зі свого столу (але мікродозами – на відстань між вказівним і великим пальцями, не більше 3 мікродоз за один раз). Ну і десь у проміжку між 8 і 9 у нас внормувався +- стабільний раціон. Не лише корисний і смачний для дитини,  а й зручний для мами.

Тут відразу додам, що в нас все було “не по феншую” – при чому, ні по якому: адепти педагогічного прикорму не годують малечу спеціальноприготованими стравами, не перетирають, не блендують і не труть. Прихильники педіатричного – навпаки, дають все по строговизначених нормах.  Наша мама  змішала всі ці підходи у свою власну концепцію – зручну для неї самої і підходящу для дитини.

Отож – від півроку вона знайомила нашу малу майже зі всім зі свого столу – мікродозами, по трошки. Віці страшенно смакувало все підряд – ми навіть запідозрили, що в нас росте справжній гурман, бо вона пищала від захвату від самого перебування за столом… А ближче до восьми місяців поступово замінила три грудні годування на повноцінні сніданок, обід і вечерю

Вийшло так, що, завдяки педагогічному прикорму, Віка розпробувала різні смаки, “перевірилась” на алергічність, полюбила сам процес їжі – але повністю перейти на дорослу їжу в нашому випадку  не вийшло (бо їсти тільки здорову їжу всім членам сім’ї просто не виходило). Оскільки в нашій конкретній сім’ї далеко не щодня вдавалося гарно і здорово харчуватись всім разом за одним столом (і таким чином, вчити дитину їсти дорослу їжу) – мама готувала Вікусі окремо, але якщо на вихідні всі їли разом, Віка їла зі всіма.

Що стосується, власне, моменту ВВЕДЕННЯ нових продуктів по таблицях – типу по півчайної ложечки вареного кабачка – ми цього практично не робили. Точніше, ми вводили всі нові продукти мікродозами і поступово, але не ідеально по схемі. Дози збільшувались і збільшувались, аж доки десь за 1-2 місяці у Віки не “з’явились” 3 повноцінні прийоми їжі.

Тепер – детальніше про меню.

Отож, снідала Віка приблизно о 10-11 ранку (до цієї годин підгодовувались грудьми).

На сніданок мама готувала Вікусі каші – зрідка звичайну варену вівсянку на воді, гречку чи манку (звичайні, “дорослі”, може, іноді трішечки підбиті блендером, а іноді і ні), а в більшості випадків – оці дитячі (молочні і безмолочні) кашки Milupa, Hipp, Bebi (тощо), яких ми перепробували величезну кількість (всілякі гречані з яблуком, вівсяні, мультизлакові, рисово-кукрудзяні, та які завгодно і які були під рукою в аптеці чи магазині). Ці кашки просто готувати – треба всього лише залити теплою водою (до року використовували лише дитячу воду, типу “Малятка”), і готово.

Вранці (наша мама сова) – це те, що треба. Деякі з каш були солодшими, деякі- пріснішими, відрізнялись смаком і запахом, але всі ішли на “ура”, тож з часом мама (і навіть тато) перестали заморочуватись через вміст цукру-глютену-сухого молока, тощо. Мама навіть готувала кашу “на око” – без міряння порцій, залежно від того, дуже голодна мала чи ні, повну тарілочку, чи половину. До каші завжди давали якісь фрукти – банан, терте яблучко (спершу – печене або приготоване на пару, далі – просто сире), а ще частіше – баночні пюре (яблуко чи його поєднання з грушею, сливою, айвою, морквою, пару раз навіть було манго, чорнослив чи абрикос – Gerber, Чудо-Чадо, Агуша, Карапуз,  Hipp, тощо). Приблизно 100 грамів пюре, 1-2 терті яблучка або 1/2 банана за один раз. Той період припав на зиму, тож особливого різноманіття сезонних (чи демісезонних))) фруктів не випадало.

На обід – година 2-3 – переважно були овочі  (найчастіше – в пароварці гарбуз або варена картопля (бо їх був запас сирих), іноді морква, кабачок, цвітна капуста (заморожені), і часом баночне брокколі (чи не єдина їжа, яку Віка могла їсти лише ультраголодною, до речі, бо воно виглядало і мало запах просто жахливі) з м’ясом (до 11 місяців – кролик, далі чергували кролика і індичку), або супчик (ті ж овочі з м’ясом, але в рідшій консистенції). Зрідка – варені яйця (переважно перепелині) або риба (варена на пару скумбрія) замість м’яса.

На вечерю – найчастіше був білий сир (просто куплений у перевіреної людини, не магазинний, але й не приготований власноруч) з фруктами (банан найчастіше), або питний дитячий йогурт чи сирок (Віка дуже любиа оці сиркові пасти ТЬОМА (знаю, назва жахлива), вони були досить натуральними, на відміну від аналогів від Растішки).

Пила вона найчастіше просту воду, але іноді ми давали  їй слабкий чай  або компот (іноді з яблучної сушки, частіше – з морожених ягід (полуниці-суниці).

Як я писала вище, мікродозами Вікусі давали куштувати практично все – що їли самі. З того, що свідомо не давали  – в нас було до 1 року молоко (Віка пила мамине, цього було досить), хліб і борошняні вироби (через глютен і специфіку роботи дитячого кишківника), аджика навіть в мікродозах (від неї вона мала висипку), ну і все, від чого здуває, хіматурне або шкідливе.

Щодо диятчого посуду і аксесуарів: у нас була парочка симпатичних наборів дитячих тарілок, поїлок, ложок і так далі – так от. Найзручніша ложка – пластикова з овальним глибоким черпачком і довгою ручкою. Срібна – ясно, що найкраща, але коли дитинка ще зовсім мала, то можна вдарити в ясна (а коли ростуть зубки, це дуже боляче). Пласка (без бортиків) – кльова для вітамінів-ліків. А от м’які типу гумові – ні до чого, дуже незручні (хоча вони в нас були у формі літачка і поїзда – і Віка любила ними гратися як іграшками-гризунцями). Поїлки – також штуки не для слабкодухих батьків, хіба що трохи потішитись, як мале вміє самостійно напитися (і відразу ж забрати) – або ви дуже добрі і сильні, і вам байдуже скільки прати)

Ще класна штука- ніблер, таке силіконове ситечко з ручкою, в яке засовуєш шматок їжі, і дитина собі нямкає-бавиться, без ризику подавитися. Віку можна було зайняти цим на хвилин 20 одною лише яблучною сушкою – а хлібом чи бананом і надовше. Щоправда, ми намагались не давати їй хлібобулочних виробів (хоч вона дуже їх любила), а від бананів чи сиру в ніблері вона за 5 хвилин перетворювалась на маленьке поросятко 🙂

І пам’ятайте: ідеальне – ворог хорошого, а ще – маминого спокою.  Якщо ваша дитина не має алергії чи медичних протипоказів, не варто аж дуже боятися дати їй щось нове; не варто аж дуже боротися за все домашнє і саморобне – хіба що у вас є домогосподарка, і ви практично не стомлюєтеся 🙂  Не варто ганятися за якимось уявним “ідеальним меню” – його немає, і головне, аби вашій дитині смакувало, а вам було годувати її в задоволення!

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!