День Фантастичної Матері

13https://m.facebook.com/sunnybunnysblog/ – приєднуйтеся до нас на Фейсбуці! Більше Всього – на Фб-сторінці Сонячного Зайчика! 💜

Мама, мама, мама, мама, мама… Боже, та це слово, яке всі вимовляють, певно, найбільше разів за життя! Для мене воно отримало своє значення лише на цей “мамин день” – бо тільки цього травня я вже не якась там Дашка, а ммммаааммммааа… Коли вона це каже, ще й з такою своєю особливою інтонацією, чесно – можна впісятись, навіть такій холоднокровній “нічого-нема-святого”, як я.

В цей день, коли мені ще не дарують ні чаруючих відкриток з макаронів, ні душевних віршиків “пло маму”, хочеться взяти і помріяти. Ну бо говорити про те, що ж там такого материнство в мені відкрило, вже якось баян (я про це тут говорю чи не щомісяця), а про те, яка я мама – ще рано. 

Хочеться помріяти, що, може, якраз я буду для Віки “мамою моєї мрії” (але трохи іншою, бо ж мамою я буду все таки для неї, а не для себе; тільки б у цьому не заплутатися!). Про ідеальну маму, як ви вже знаєте, я й не мрію, а бути просто нормальною мамою – мріяти не дуже-то цікаво 🙂 Тож трохи пофантазую (свято ж). Пофантазую про Фантастичну Маму!

Отож – я хочу, щоб Вікон колись, в свої тридцять з хвостиком, писала мені десь у вайбері майбутнього: “мамаш, ти нє павєріш… (і фотка якогось домашнього приколу, чи там стрілки на колготах, чи, може, розлитого супу Віки-молодшої)”, а я така їй у відповідь: “ахаха!”.

Мається на увазі, що я хочу бути з нею (і щоб вона була зі мною) розслабленою. Не підбирати слів, знаєш? Не боятися бути облитою крижаним душем “ти як з мамою говориш?”. Не думати, що шутки юмара – це  з ким завгодно, але ж не з мамою, прости господи. Ну просто – по людськи, нормально собі спілкуватися, і ясно, що якщо вже занадто, то “доця, не матюкайся”, але теж – без ноток криці у голосі.

Ще хочу, щоб вона десь в молодших класах завзято переконувала всіх просунутих і не по роках дорослих однокласників, що Миколай таки існує. І показувала їм тру-фотки слідів оленів на снігу під вікном, і загублену десь на килимі біля ялинки (ха!) візитку Святого Миколая Миколайовича 🙂 З номером телефону! І адресою!!! Навіть якщо мені доведеться відморозити собі задницю з двома флаконами з-під лаку 🙂 

Мрію бути мамою, яка навчить її кататися на роликах, і на ковзанах, і на лижах – навіть, якщо сама я катаюсь на тому всьому так собі. Щоб вона бачила, як я валяюсь з повними штанами снігу (в кращому випадку – снігу), але повними очима ентузіазму. Щоб вона бачила, що вона – як я, а я – як вона, щоб не боялася помилитися і постати перед мамою “якоюсь не такою”.

Мрію про макаруни, які ми колись приготуємо разом. Ні, не все так просто – ви колись готували макаруни?! Це пекельна праця, і шалений джек-пот, і не такі вони вже й смачні, ці макаруни, але справа не в цьому! Я хочу, щоб ми в чотири руки бабрались в тій мигдалевій муці, з’ясовували, чи можна лити в неї ванільну есенцію, десять хвилин не відривали очей від процесу випікання через запітнявіле скло духовки, і хай навіть потім, червоні і сердиті, викидали першу партію якимось дивом підгорілих тістечок 🙂 І на зло всім макарунам у світі, наробили тостів з нутеллою на десерт, і вважали б, що ми справжні гуру десертів 🙂 Ми довго би згадували про ці наші спільні (спільні!) години на кухні – і саме це було б (чи буде!) найкращим у приготуванні макарунів 🙂 

Хочу бути мамою, яка знає відповідь на всі питання. А іноді дає відповіді, які роблять дитячий світ фантастичним і яскравим. І навіть коли іде така, під кінець дня, з двома важкими пакетами (господи, надіюся, це буде не так часто?) – а Віка запитає щось типу: “Маааам, а чому трава зелена?” – я зможу відповісти щось типу: “Вона насправді рожева, а її щодня вранці малюють в зелене, щоб очей не різала”, або й ще щось дивацькіше 🙂 Щоб Віка не жила у світі “сіра робота- сірий дім”, щоб були якісь фарби, і несподіванки, і дивні загадки, і купа різних сюрпризів 🙂 І може, навіть потім колись і макаруни! Але це вже не буде так важливо 🙂

А ще Фантастичні Мами вміють веселитися 🙂 З ними можна грати сніжки, аж поки не промокнуть рукавиці (а потім мама (ну бо це ж мама) все таки зажене тебе у тепло і відпоїть гарячим какао). З ними весело ходити в луна-парки – вони теж хочуть вилізти на “страшну гірку” і верещать з дітьми в унісон, але (це ж мама) якщо дитині страшно – то, на відміну від друзів, не будуть ще місяць піджартовувати над “боягузкою” 🙂  Або кататися на гіробордах – може, світ вигадає щось навіть крутіше, ніж гіроборд, коли моїй доньці стукне десять чи дванадцять, але поки що – гіроборд це круто, або хоча б великий справжній батут 🙂

Хочу, аби в нас в дома завжди смачно пахло. Чесно – для мене це трохи “фантатично”, бо я не дуже люблю готувати, ну точніше, люблю, коли є настрій, і для мене ніколи не проблема перекусити шматком сиру чи яблуком : ) але справжній затишок у дім приходить із чимось смачненьким (я це знаю). Коли печуться пиріжки з вишнями. Коли вариться ванільне какао. Коли смажиться курочка. Або пахне картопля з розмарином 🙂 Може, навіть мені вдасться бути такою фантастичною, що я зможу готувати і не переїдати, але це навряд чи 🙂

Може, фантастичними мами вдаватиметься бути дуже рідко – бо у дорослих свої розваги, але ж у тому і фантастика, щоб часом занурюватися у світ своїх дітей і трошки теж побути дитиною? 🙂 З Днем Мами, мами, донечки і синочки! З Днем Фантастичної Мами! 

 

 

Що думаєте про цей пост? Дуже цікаво!