Вся правда про all inclusive: з дітьми в Туреччину

Минулого року я в деталях розписувала свій відпочинок в шармівському ол-інклюзіві з півторарічкою. Цього року я вже не можу писати про ті ж банальності – харчування, басейни, плавальні памперси, бла-бла. Що в 1,5 – що в 2,5, що Єгипет: що Туреччина, одне і те ж. Сьогодні в мене настрій трохи пожартувати, і розказати про нюанси, про які всі мовчать 🙂 Я знаю, мене читають мамочки з гарним почуттям гумору, тому я спокійна!

І хоча в цьому пості я вживала не я-речення, а такі нелюбимі ніким ти-конструкції, це також просто для красного слівця (насправді, це все тільки мої суб’єктивні враження і моя особиста історія, яка може бути зооооовсім не типовою ні для кого). Отже – warning! Поїхали!

Та-да-дам (страшна музика, як в трилерах): а зараз я розкажу про всі небезпеки відпочинку з тодлером (у нашому випадку – дві штуки,  2,5 і 3 роки), в середньому турецькому готелі, з харчуванням типу “все включено”. Отож, випийте заспокійливого, і читайте. Вагітним, дітям до 18 років та нервово-нестабільним однозначно не раджу читати далі.

Отож, небезпека №1:

ВИ ВСІ ПОПРАВИТЕСЬ!

Ви всі – це ви всі, крім дитини, ясно, про неї буде в пункті №2. Знаю точно по собі – яким би не було харчування в ол інклюзів, і як би ви не настроювалися їсти вміру, все буде як в тій рекламі Мезиму – “навчимо іноземців бенкетувати”.

Я спеціально звіряла тарілки ВСІХ, хто потрапляв мені на око – ні одна тарілка не була делікатно наповнена салатом і шматочком рибки, чи вівсянкою з йогуртом. НІ ОДНА! І ваша теж не буде, а якщо буде – то тільки перша тарілка, а потім ви ще підете піднабрати собі “чогось такого кльового, як он в тієї тітки за сусіднім столом” або “хоча би фруктів” (як виявилось, “хоча би фруктами” теж можна нажерти добряче пузце). І навіть в другій половину відпустки, коли вас вже добряче нудитиме від “їхньої” їжі, вам буде важко втриматися від переїдання. Цьому сприяють сонце, вода і людська натура 🙂

А якщо ви мама “вперше-після-завершення-ГВ-на-морі” вас, як ніколи, манитиме винце, а з винцем, як відомо, не страшна навіть шаурма і картопля фрі. Так що всім, хто у завзятому двобої з целюлітом і жиром, їхати категорично не раджу. Скромненько собі замовили готель зі сніданком, на обід забули поїсти, на вечерю обмежились чіпсами – і прекрасно. Всі худі. 

Небезпека №2:

ДИТИНА НЕ ЇСТИМЕ

Це наша особиста історія, ваша, може, цілком і їстиме, але наших (ми були з друзями) ми могли насилу напхати хіба чимось на зразок макарону чи картоплі фрі. Турки все роблять досить гострим і зі спеціями, а ще їсти доводиться в ресторані з купою людей, і ясна річ, дітям цікаво бігати і все розглядати, а не сидіти за столом, втупившись в тарілку.

Про харчування тодлерів скоро буде окремий пост, де я виступлю зовсім як не бедмама (на жаль!), і Комаровському дістанеться. Тому що сита дитина – це спокійна дитина, а спокійна дитина – це нормальний відпочинок без істерик і валянь на підлозі. Ну – про це буде ще мова… 

Небезпека №3

ВИ НЕ ЗАСМАГНЕТЕ

А відразу згорите. Ну, тобто, гарно, рівно і делікатно засмагнути, як це робилось в додитячі часи, щоб все по плану, з кремами і по графіку, не вийде. Ніс і плечі, швидше за все, згорять якнайшвидше, бо вас чекатимуть годинні караули біля дитячих басейнів чи пасок.

І бретельки від купальника не раджу знімати – у будь-який момент вам може довестися стрімголов пірнати у воду, а купальник без бретель + пірнання з наступним витягуванням ошалілої дитини = легка еротика 🙂 Нам, мамам, цього не треба.

Небезпека №4

КЛУБ АНОНІМНИХ ПЛЯЖНИХ АЛКОГОЛІКІВ

Знаєте, як кажуть, що нормальні люди п’ють в компанії. А алкоголіки бухають перед телевізором. Так от,  у вас не буде іншої можливості – зазвичай, діти так замахуються за цілий день, що вирубуються вже о 9, а головне місиво в готелі тільки починається. Ви набираєте вінішка, пива чи джину, і сидите на балконі, милуєтесь.

Якщо балкон виходить у глухий двір – просто сидите.

Небезпека №5

ПАСКОФОБІЯ

Мені здається, я десь місяць після моря буду уві сні смикатись і стогнати одне слово: “пасочкииии”. Ми ліпили кляті пасочки цілими днями, всіх форм і розмірів, бились за формочки і відерця з половиною пляжу, експериментували з пасками з келихів від Туборга. Пісок був у голові, трусах і очах (нарощені вії в такому випадку на пляж – не рекомендую), пасочки були всюди, їм не було кінця.

Пасочки з піску – мій особистий нічний жах тепер. До чого тут ол інклюзів? Бо тільки в готелях такого формату у вас буде СТІЛЬКИ часу валятись на пляжі. Я би вже краще купувала продукти чи готувала вечерю. Не з пасочок! 

Небезпека №6

ШМОТКИ

Колись дуже давно я поїхала в Туреччину з думкою, що це ж просто море, ну і взяла пару шльопок і футболок, і все. Я трошки виділялась на фоні натовпу на вечері – бо всі були в платтях. Не в стразах, ясно, і не в шовках, але в пляжних нормальних платтях, або чомусь такому, пляжно-відпочинково-готельному.

На обід в купальниках (з парео, фу, ненавиджууу їх) приходили тільки рашн піпл, ти теж мав щось одягнути нормальне, ну і якщо ти 2 тижні ходитимеш в одному і тому ж, воно стане схожим на опудало. Тому я мусила набрати одягу і собі, і малій, і чоловіку, і думала, що без всього цього світського життя турецьких готелів, було б набагато комфортніше відпочивати. 

Небезпека №7

ДИТЯЧІ РОЗВАГИ

 В таких готелях є ціла купа розваг “для дітей”, але для батьків вікової категорії 2-3 роки, вони стануть не полегшенням, а додатковим випробуванням. Якщо вашій дитині вже там п’ять, шість чи більше – дитячий клуб буде справжньою знахідкою. Діти собі тусять, граються, супер. Але таких малих там самих не залишиш, а от витягнути дитину звідти буде завданням ще тим.

Ну, я не дуже жаліюсь – ми їхали щоб дитина розважалась, але щовечора діти нам влаштовували атаки “хочу на батут” і “хочу на машинки” – і все це було платним і недешевим – і батькам доводилось з цим несолодко. Плюс, міні-діско о 21:00 так розбурхувало дитячу нервову систему, що [табуйована лексика]

Небезпека №8

ЕКСКУРСІЇ

[Тут буде багато злості]

Що, ви насправді не любите пасивний відпочинок, і хочете якось розбавити нудне лежання на пляжі цікавими екскурсіями? Тоді готуйтеся – вас повезуть на всілякі базарні, стрьомні і жахливі “шопінг-тури”. Так ми з сестрою їхали в Памуккале – білі гори, дуже красиве явище природи. Все було б супер, але по дорозі нас завезли (без попередження!) у якийсь кончений “центр торговлі хлопкам” (тримайте мене семеро, щоб я там не скупила все підряд, мені якраз дуже хотілося пертися з Туреччини з валізами, візками, дитиною і баулом рушників і халатів).

Далі – в не менш стрьомний центр “тарговлі оніксам” (щоооо?! Я навіть з автобуса не вийшла, горіть в пеклі). І на кінець – розкішний “вінной погрєб” (на секундочку, пляшка солодкого приторного турецького пійла – 25 доларів! Та за 700 грн я куплю собі класне вино (вино! а не солодку бурду!), і мені для цього не доведеться товктися 5 годин в автобусі. Коротше, на ніякі “екскурсії” в Туреччині я більше ні ногою. Тому що через “шопінг-зупинки” вони затягуються на півдня! 

Хоча Памуккале нам дуже сподобалось (все, крім омолоджуючих ванн Клеопатри, ніколи не підписуйтеся на цей розводняк!), не хочу розписувати тут банальностей про їх природу, красиво дуже 🙂 

Небезпека №9:

20 000 кроків щодня

Мінімум! Я думала, мій фітнес-трекер згорить. Обгасати весь готель, пляж і всі його закапелки – програма мінімум для батьків маленьких дітей. І якби ще це якось сприяло схудненню – але ні, тому що після напруженої біганини, вас запускають у снек-бар, де ви напихаєтеся треш-фудом до втрати пульсу.

А НАСПРАВДІ: 

Насправді, ми відпочили шикарно 🙂 І наступного року – якщо доживемо – теж поїдемо в ол інклюзів. Тому що з тодлерами ніхто не обіцяв, що буде легко, поправитись можна і на піццах з пастами в ресторанах, а втулити якусь фігню мріють туристам у всьому світі 🙂 А можливість розслабитись і не думати про обіди-вечері і “куди повести малу” – безцінна! Особливо, для дітей такого віку – яким байдуже якісь супер-визначні місця, чи епічні поїздки. Ну і переважно, батьки на цьому етапі добряче замахані, щоб “нудитись на пляжі” – та нам нудоту тільки і давай!!! Ми за нею скучили! Ми її прагнемо і про неї мріємо, ахаха 🙂 

Яущо по ділу: ми були в готелі Turtas **** (Аланія в Анталії), вартість – 1800 дол за 10 ночей, їхали з агенством “Поїхали з нами”. Це був порівняно бюджетний варіант на трьох. Переліт – Azurr AirLanes – тривав рівно 2,5 години, в готелі дуже добре годували (справді добре – краще, ніж в Єгипті  *****). Для дітей стандартна програма з тими всіма міні-діско, мультиками і тощо, для дорослих – паті, тематичні вечори, денні розваги (на нічних ми ніколи не побували, бо як).

Віка ліпила собі пасочки на пляжі, ми засмагали і купались, в море вона цього року не зайшла навіть по коліно (бо були дуже великі хвилі); в басейні тусувалась тільки маленькому, камер ніяких не хотіла, плавати теж (минулого року – плавала, ну що поробиш). Їла поганенько, вижила завдяки макаронам і вівсянці, вона в нас, я так бачу, вегетаріанка – м’ясо і рибу ненавидить (і там тим більше їх не їла). В номерах прибирали щодня, змінювали білизну-постіль також. Було дуже багато українців, росіян, поляків і чехів. Ще бачили німців, але мало, і румунів. Коротше, для батьків з малими – те, що треба, і це я кажу без жодних жартів :))) 

І ще одне – кльово їхати з компанією. В ідеалі – з батьками такого ж етапу, як і ви. У вас будуть практично ідентичні графіки, радощі (і труднощі). І хоча тодлери будуть дертися за кожне відро чи лопатку, вам буде з ким ввечері посидіти з турецьким пійлом на балконі 😉

Scroll Up